Про Страх Під Час Війни
Перебуваючи в Україні, ми відчуваємо страх за своє життя та за життя близьких. Ворог, вкотре здійснюючи терористичний акт, переслідує свою мету – залякати населення України, вселити страх та підірвати дух наших людей. Стратегія абсолютно не нова, до якої вони вдавалися багато разів ще в часи радянського союзу.
Результати масованих ракетних атак "вибивають" людей дуже сильно, що не дивно. Багато хто з нас відчуває зниження життєвої енергії, здригання під час гучних і не дуже різких звуків, сльози, приступи туги і жалю. Навіть якщо ми не отримуємо посттравматичний синдром, дуже часто декілька днів люди приходять до тями.
Страх є однією з наших базових емоцій, яка дозволяє здійснювати певні дії по виживанню конкретно в момент небезпеки. Однозначно, емоції страху не варто подавляти – вони потребують визнання та проговорення – з другом, з рідними, з психологом…
Але якщо говорити про довгострокову перспективу, про протистояння, то страх, насправді, може отруїти людину зсередини: викликати апатію і пригніченість, паралізувати здатність ясного мислення, пригнітити волю. А людиною з пригніченою волею легко управляти. Врешті -решт, цю мету переслідує ворог.
Проживаючи життя у страху, ми не зможемо вплинути на ті чи інші події, але в першу чергу, завдаємо шкоди собі – своєму здоров’ю – ментальному та фізичному, якості життя.
Звісно, легше написати, аніж зробити. Пропрацювання страху - величезна робота. Але справа в тому, що за будь-якою негативною емоцією можна отримати ресурс, власне кажучи, це те, що існує в генетичному коді українців – нескореність, сміливість, відчайдушність. Це як під старою шкурою є інший прошарок, який можна вивести на поверхню.
В ролі жертви ми не зможемо пережити цю війну і будемо просто розчавлені морально. Не думаю, що ми будемо пишатися такою поведінкою перед нашими нащадками. Тому, проживши емоції суму, злості, жалю, варто знаходити сенси для життя, відроджувати ресурс через практичні дії - у кожного вони свої – спорт, медитації, робота, навчання, домашні вправи, допомога тощо.Задавайте собі питання: заради чого я живу ? який сенс мого життя? чого би хотів досягти? а що можу зробити вже зараз? що мені приносить задоволення?
З любов'ю, Ольга
