КПТ(Когнітивно-поведінкова терапія) в роботі з депресивними розладами

Депресивний розлад – одне з найпоширеніших психічних захворювань, яке спостерігається у людей різного віку в усіх регіонах світу. Хоча депресія може проявлятися у будь-якому віці, саме підлітковий вік є найпоширенішим віком початку цього захворювання. Жінки страждають на депресію у два рази частіше, порівняно з чоловіками.

Депресивні розлади можуть виникати як різноманітні розлади, починаючи від короткочасних незначних симптомів до тяжких та виснажливих клінічних станів, які спричиняють серйозні соціальні та професійні порушення.

Зазвичай депресія поєднує когнітивні, емоційні, поведінкові, фізіологічні, міжособистісні, соціальні та професійні симптоми. Хвороба може бути різного ступеня тяжкості, і значна частина пацієнтів мають рецидиви захворювання. Депресія також нерідко супроводжується іншими психічними та соматичними хворобами, такими як тривожні розлади, вживання наркотиків, обсесивно-компульсивний розлад, діабет, гіпертонія та серцево-судинні захворювання.

Ці факти свідчать про величезне значення вчасного розпізнавання депресії та її ефективної терапії. У багатьох країнах світу для лікування депресії, крім лікарських засобів, застосовуються й інші методи, зокрема когнітивно-поведінкова терапія.

Що таке когнітивно-поведінкова терапія

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) – це форма психотерапії, яка фокусується на тому, як думки, переконання та установки людини впливають на її почуття та поведінку.

Американська асоціація психіатрів зазначає, що КПТ базується на низці переконань, включаючи наступні:

• Непродуктивне мислення може призвести до психологічних проблем.

• Засвоєння навичок непродуктивної поведінки теж призводить до психологічних проблем.

• Люди можуть навчитися продуктивним способам мислення та поведінки.

• Нові звички можуть полегшити симптоми психічного та фізичного захворювання і дозволити людям діяти продуктивніше.

• Лікарі-практики засновують когнітивно-поведінкову терапію на теорії, що проблеми виникають із значень, які люди надають подіям, а також через самі події. Непродуктивні емоції (смуток, відчай, безвольність) і відповідні думки можуть погіршити впевненість людини у собі у різних ситуаціях і здатність справлятися із проблемами повсякденного життя.

Одним із найпростіших (і водночас дуже поширених) прикладів непродуктивного мислення і непродуктивної поведінки є небажання прокидатися зранку і прагнення полежати у ліжку «ще хоча б 5 хвилин». Водночас продуктивний, раціональний підхід до цієї проблеми пов’язаний із розумінням того, що прокидатися все одно доведеться, і краще зробити це негайно після пробудження, що значно зменшить негативні емоції та скоротить час їх переживання до мінімуму.

Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ) може мати позитивний вплив на те, як люди почуваються та діють, і забезпечити їх стратегіями подолання, які допомагають їм вирішувати проблеми.

Дослідження засвідчують, що КПТ може забезпечити психологічну підтримку людям із депресією, панічним розладом та іншими захворюваннями. Також з’являється все більше доказів того, що КПТ може допомогти полегшити хронічний біль.

Когнітивно-поведінкова терапія – це широке поняття. Різні типи КПТ зосереджуються на різних аспектах життя людини. Деякі типи вирішують конкретні проблеми, наприклад, емоційні чи соціальні.

Курс КПТ складається із серії сеансів, під час яких лікар або психолог та пацієнт чи група пацієнтів регулярно зустрічаються та співпрацюють.

Доказова база для застосування когнітивно-поведінкової терапії при депресії: показання та протипоказання

Вчені провели достатню кількість досліджень, які підтвердили ефективність КПТ при депресивних розладах. Так, наприклад, мета-аналіз 115 досліджень показав, що КПТ є ефективною стратегією лікування депресії, а комбіноване лікування з медикаментозною терапією значно ефективніше, ніж лише медикаментозна терапія. Докази також вказують на те, що частота рецидивів у пацієнтів, які отримують лікування КПТ, нижча, порівняно з пацієнтами, які отримували лише медикаментозну терапію.

Психологічне втручання є ефективною та прийнятною стратегією лікування. Воно найчастіше застосовується при депресивних епізодах від легкої до середньої тяжкості.

Показаннями для когнітивно-поведінкової терапії є:

• Вподобання клієнта (його віра, переконаність в ефективності КПТ для лікування депресії).

• Наявність та доступність підготовленого терапевта.

• Особливі ситуації (депресія у дітей та підлітків, вагітність, лактація, планування вагітності у репродуктивній віковій групі, супутні захворювання тощо).

• Неможливість медикаментозного лікування (алергія, виражені побічні ефекти).

• Наявність значних психосоціальних факторів, внутрішньопсихічні конфлікти та міжособистісні труднощі.

• Водночас дослідники зазначають, що абсолютні протипоказання до КПТ відсутні. Однак часто повідомляється, що за допомогою КПТ важко лікувати депресію у пацієнтів із супутніми тяжкими розладами особистості, такими як асоціальні розлади особистості. Для лікування цих пацієнтів із використанням КПТ може знадобитися спеціальна підготовка та досвід.

Крім того, вчені стверджують, що за допомогою однієї лише КПТ важко домогтися результату у пацієнтів із тяжкою депресією з психозом та/або суїцидальністю. У таких випадках перед застосуванням КПТ слід призначати спеціальну медикаментозну терапію.

Є достатньо доказів того, що КПТ при депресії може мати багато переваг:

• КПТ забезпечує зменшення симптомів депресії і як самостійний метод лікування, і у комбінації з відповідними лікарськими засобами.

• КПТ забезпечує позитивні зміни у хибних ідеях та переконаннях пацієнта, які призвели до розвитку депресії.

• КПТ можна застосовувати для вирішення психологічних проблем різного характеру, які здатні сприяти розвитку депресії (нерозуміння та чвари у сім’ї, стрес, пов’язаний з роботою і т. ін.).

• КПТ зменшує ймовірність рецидиву депресії.

• КПТ підвищує прихильність хворого – дотримання пацієнтом призначеного режиму лікування, включаючи приймання лікарських засобів.

• Як проходять сеанси КПТ при лікуванні депресії

• Лікування депресії за допомогою КПТ може тривати від десяти до двадцяти сеансів, які зазвичай розподіляються так, щоб пацієнт відвідував заняття щотижня і протягом стількох тижнів, скільки вважатиме за необхідне психотерапевт або консультант.

Сеанси КПТ можуть проводитися кількома способами, включаючи:

• Віч-на-віч – наодинці з терапевтом (іноді терапевтична бесіда проводиться і по телефону).

• У групі – де хворий має можливість ділитися своїми думками з іншими людьми, які мають подібні проблеми з психічним здоров’ям, і вчитися у них.

• Практика вдома – на додаток до індивідуальної та групової терапії, пацієнт також може виконувати спеціальні вправи (наприклад, на подолання тривожності чи страху) в домашніх умовах у певний час і відпрацьовувати ці методи у повсякденному житті.

Типова сесія КПТ зазвичай включає наступне:

• Зустріч із терапевтом та початок вивчення тих думок або симптомів, з якими у пацієнта виникають проблеми.

• Постановка мети: чого пацієнт прагне досягти за допомогою сеансів КПТ із терапевтом і планування (разом із лікарем) кроків для досягнення цієї мети під час майбутніх сеансів.

• Участь у різноманітних вправах, які за допомогою схем чи планів допомагають зрозуміти та осмислити те, як думки пацієнта пов’язані з його емоціями та поведінкою.

• Практичні вправи поза сеансами.

• Регулярний аналіз прогресу лікування та підведення підсумків вивченого раніше.

КПТ робить акцент на тому, щоб допомогти людям навчитися бути власними психотерапевтами. Завдяки вправам під час сеансу, а також вправам для «домашнього завдання» поза сеансами, лікарі допомагають пацієнтам розвивати навички подолання проблеми, щоб вони навчилися змінювати власне мислення, проблемні емоції та поведінку.