Мігель де Унамуно: Іспанська пристрасть, віра крізь сумніви та трагічне відчуття життя
Коли ми чуємо слово "екзистенціалізм", часто в уяві постає образ сумного інтелектуала в паризькому кафе, що розмірковує про безглуздість буття. Але чи думали ви колись про екзистенціаліста з гарячої, сповненої сонця та пристрасті Іспанії? Дозвольте познайомити вас із Мігелем де Унамуно – мислителем, чиє життя та філософія розбивають ці стереотипи.
Вогні Більбао та пошуки себе
Унамуно народився в Більбао, портовому місті в Країні Басків. Його дитинство припало на жорстокі часи – він бачив криваві сутички між тими, хто чіплявся за старе, і тими, хто прагнув змін. Облога рідного міста залишила глибокий слід у його душі, можливо, саме тому він усе життя обстоював ненасильство, навіть коли навколо вирували політичні бурі.
Здобуваючи освіту в Мадриді, Унамуно заглибився у філософію, літературу та історію свого баскського коріння. Тоді він був досить релігійною людиною. Але саме в Мадриді, у стінах бібліотеки Атенео, яку дехто називав "центром богохульства", він натрапив на книги, що ставили під сумнів саму ідею Бога. Це стало початком його власної, глибокої кризи віри – болісного процесу, що тривав роками. Він шукав відповіді, сумнівався, боровся із самим собою.
Між вірою та сумнівом: народження філософії
Повернувшись до Більбао, Унамуно не лише одружився і став батьком десятьох дітей, а й заснував соціалістичний журнал, демонструючи свої ліві погляди. Проте внутрішня боротьба тривала. Наприкінці 1890-х його релігійна криза сягнула апогею. Він дійшов висновку, що всі спроби логічно пояснити життя чи довести існування Бога – марні. Розум, на його думку, веде лише до відчаю.
І тоді він звернувся всередину. Замість того, щоб шукати остаточних відповідей зовні, Унамуно почав досліджувати власні духовні переживання, сумніви, страхи – те, що робить нас людьми. Він зрозумів, що справжня віра народжується не з холодної логіки, а з глибини серця, з невизначеності, з сумнівів, а іноді – навіть із відчаю. Як він сам казав: "Ті, хто вірить у Бога без пристрасті в серці, без невизначеності, без сумніву... вірять лише в ідею Бога, а не в самого Бога".
Прийняття парадоксу та "трагічне відчуття життя"
Унамуно не боявся суперечностей. Навпаки, він вважав парадокс невід'ємною частиною людського існування. Він відкидав будь-які спроби створити чітку, логічну систему світу, бо життя – складне, ірраціональне, сповнене протиріч. Навіть у своїй літературній творчості він уникав рамок. Свій твір "Ньєбла" ("Туман") він називав не романом, а "ніволою" – чимось плинним, неоднозначним, як саме життя.
Центральною ідеєю його філософії стало "трагічне відчуття життя". Що це означає? Це глибоке усвідомлення того, що ми смертні. Цей страх смерті, ця туга за вічністю, на думку Унамуно, є рушійною силою нашого життя. Ми прагнемо залишити слід, досягти чогось, віримо в порятунок чи шукаємо визнання – все це, по суті, спроби якось перемогти смерть, хоча б символічно. Це бажання безсмертя ірраціональне, але саме воно, вважав Унамуно, робить нас людьми. І саме з цього конфлікту – між нашою жагою до вічності та холодною реальністю смерті – народжується віра в Бога. Вона не логічна, вона – крик душі.
Життя як свідчення: між політикою та совістю
Життя Унамуно не було спокійним кабінетним існуванням. Будучи ректором Саламанського університету, він пережив чимало політичних потрясінь, громадянських конфліктів. За свої сміливі, незгодні думки його навіть відправили у заслання. Коли в Іспанії встановилася Друга республіка, він був серед її творців.
Проте історія зробила черговий крутий поворот із приходом до влади Франко. Спочатку Унамуно, побоюючись за іспанські традиції під натиском прогресивізму, навіть вітав повстання. Але дуже скоро, зіткнувшись із жорстокістю та расизмом нового режиму, він відмежувався і від республіканців, і від франкістів. Його публічна суперечка з військовим командиром Міланом Астраєм, де він сміливо виступив проти гасла "Хай живе смерть!", стала легендарною. Цей вчинок коштував йому свободи – останні місяці життя він провів під домашнім арештом. Його смерть від отруєння чадним газом від жаровні стала тихою, сумною крапкою в житті людини, яка ніколи не боялася говорити правду, навіть коли це було небезпечно.
Чому Унамуно важливий сьогодні?
Хоча ім'я Мігеля де Унамуно сьогодні, можливо, не таке відоме, як імена інших екзистенціалістів, його думки залишаються напрочуд актуальними. Він вчить нас не боятися сумнівів, приймати суперечності власної душі та світу навколо. Він нагадує, що жити по-справжньому – означає жити пристрасно, навіть усвідомлюючи трагізм нашого існування. Його спадщина – це заклик до сміливості бути собою, з усіма нашими страхами, надіями та ірраціональною жагою до життя і сенсу. Можливо, саме в цьому парадоксальному поєднанні відчаю та віри, розуму та серця криється ключ до повноцінного людського буття.
Література:
- Унамуно, М. де. Про трагічне відчуття життя у людей та народів. / Пер. з ісп. – Київ: Основи, 2000. – 390 с.
(Це ключовий філософський твір Унамуно, де він детально викладає свої погляди на конфлікт між розумом і вірою, страх смерті та прагнення до безсмертя, що є центральними темами статті). - Унамуно, М. де. Туман (Ньєбла). / Пер. з ісп. – Харків: Фоліо, 2018. – 256 с.
(Літературний твір, згаданий у статті, де Унамуно втілює свої ідеї про невизначеність, парадоксальність буття та вводить поняття "нівола", що ілюструє його неприйняття жорстких класифікацій). - Кружков В.А. Мигель де Унамуно // История философии: Запад-Россия-Восток. Книга третья: Философия XIX-XX в. – М.: Греко-латинский кабинет Ю.А. Шичалина, 1999. – С. 174–181.
(Розділ у загальній історії філософії, що надає стислий огляд життя та основних філософських ідей Унамуно, зокрема його екзистенціалізму та концепції "трагічного відчуття життя", що може слугувати довідковим матеріалом для підтвердження фактів статті). - Marias, J. Miguel de Unamuno. – Harvard University Press, 1966. – 224 p.
(Класична англомовна праця відомого іспанського філософа Хуліана Маріаса, учня Ортеги-і-Гассета, присвячена глибокому аналізу життя та творчості Унамуно. Може слугувати джерелом для розуміння контексту його філософії та впливу).