Як чужі думки та емоції стають нашими власними? Сила і небезпека інтроекції

Чи замислювалися ви коли-небудь, наскільки наше самоусвідомлення залежить від думок та почуттів інших людей? Іноді ми майже непомітно «позичаємо» певну рису, емоцію чи навіть поведінку і раптом відчуваємо, ніби це споконвіку було в нас. Така непомітна взаємодія з оточенням може стати серйозним чинником у формуванні нашого «Я». У психології цей процес називають інтроекцією — коли людина підсвідомо переймає зовнішні ідеї, почуття чи риси, включаючи їх до власної особистості.

У цій статті пропонується доступне, але водночас академічне та емоційно насичене занурення у світ інтроекції. Ми розглянемо основні підходи до неї, з'ясуємо, як вона може змінювати наше життя, а також зрозуміємо, чому терапія іноді є найкращим виходом, якщо цей процес набуває негативного відтінку.

Поняття «Я» та прихована сила інтроекції

Багато хто з нас виріс із відчуттям, що «Я» — це щось цілком непорушне, унікальне й недоторканне. Утім, психологи вважають, що наше «Я» — це складна система, яка постійно змінюється. Як наслідок, інтроекція стає одним із механізмів, що дозволяє особистості «розширюватися» або, навпаки, «заплутуватися» під впливом довколишніх людей та середовища.

Що означає інтроекція?

Інтроекція — це спосіб «вбирати» в себе чужі думки, емоції, мотиви чи навіть цілі переконання. Цей процес може бути свідомим або ж відбуватися на несвідомому рівні. Коли ми говоримо про інтроекцію, то маємо на увазі передусім «злиття» певних рис чи ідей із нашим власним внутрішнім світом. Іноді це допомагає нам розвиватися, іноді ж, навпаки, може завдати шкоди.

Походження поняття та динаміка психіки

Термін «інтроекція» першим ужив Зигмунд Фрейд, засновник психоаналізу. Його теорія покладена на уявленні, що людина використовує різні захисні механізми, аби захистити власне «Я» від загрозливих внутрішніх і зовнішніх чинників. До таких механізмів належать проєкція, витіснення, раціоналізація, а також інтроекція.

Розуміти природу інтроекції неможливо без розуміння взаємодії між Ід, Его та Супер-его — «триголової» структури нашої психіки за Фрейдом.

• Ід — базові інстинкти (голод, секс, агресія).
• Его — посередник між бажаннями Ід і реальністю, що допомагає зберігати здоровий глузд.
• Супер-его — внутрішній «контролер», який уособлює моральні й соціальні норми.

Фрейд стверджував, що невирішені конфлікти між цими частинами психіки зумовлюють низку психічних розладів. Інтроекція може стати одним із способів врегулювати або загострити такі конфлікти. Якщо, наприклад, людина бажає взяти на себе риси більш сміливого чи спокійного друга, вона може перенести їх у власну психіку настільки, що її попередній характер значно зміниться.

Три градації інтроекції

Можна виділити умовні рівні глибини інтроекції:

• Легка інтроекція
  Людина сприймає чужі ідеї чи емоції, але при цьому серцевина її «Я» лишається незмінною. Приміром, якщо ваш друг завжди оптимістичний, ви помічаєте, що стаєте трохи більш життєрадісним, коли проводите з ним час.
• Інкорпорація
  У цьому разі відбуваються видимі зміни у поведінці. Тобто ви починаєте не просто відчувати більше позитиву поряд із другом-оптимістом, а активно впроваджуєте його «світлу» манеру реагувати на життя у власну рутину.
• Асиміляція
  Це найглибша форма інтроекції, коли людина майже повністю приймає чуже як своє власне. Колишні риси відступають, а нові стають інтегрованою частиною особистості. У прикладі з оптимістичним другом можна уявити, що ви переймаєте його світогляд так глибоко, що фактично замінюєте колишню, більш песимістичну версію себе.

Чинники, які підштовхують до інтроекції

Певні умови та особистісні риси можуть сприяти інтроекції:

• Близькі стосунки з «джерелом». Якщо хтось вам дуже важливий чи ви перебуваєте з ним у тісній емоційній єдності, зростає ймовірність перейняти його риси чи погляди.
• Відчуття контролю над життям. Ті, хто менш упевнені у власних силах і впливі, частіше схильні «вбирати» чужі риси.
• Ідентифікація з джерелом. Якщо ви бачите в комусь своє «дзеркало», вам простіше прийняти риси цієї людини за свої.
• Незадоволеність собою. Коли в глибині душі ми незадоволені собою або своїм життям, то шукаємо варіанти «доповнити» свою особистість чи навіть утекти від власних недоліків за допомогою нових рис чи переконань.
• Потреба в підтримці та структурі. У часи невпевненості ми часто шукаємо опору. Якщо здається, що певна людина дає таку опору, ми можемо почати переймати її особистісні особливості.

Вплив середовища

Середовище може посилити інтроекцію, коли людина почувається небезпечно чи розгублено. Безпека знижує потребу запозичувати зовнішні характеристики, адже власна ідентичність не зазнає загрози. Натомість нестабільність, хаотичність і непередбачуваність примушують психіку шукати нові способи впоратися зі стресом.

Роль культури, книг і фільмів

Різні культури формують різні переконання про важливість тих чи інших якостей. В одних заохочується відвертість і суспільна активність, в інших — стриманість і тиша. Як наслідок, людина може інтроєктувати саме ті риси, які вважаються цінними для її культурного середовища.

Крім того, художні образи — від супергероїв до персонажів із фільмів чи книжок — часто стають потужними «взірцями» для наслідування. Коли герої на екрані викликають у нас сильну емпатію, ми підсвідомо вбираємо їхні риси. Хтось надихається геройською самопожертвою, хтось захоплюється незламністю духу, і зрештою це проникає у наше щоденне життя.

Можливі наслідки: від покращення до критичних труднощів

Інтроекція може бути надзвичайно корисним явищем. Коли людина «підхоплює» позитивні риси — щедрість, співчуття чи працелюбність — її світогляд і поведінка змінюються на краще. Це сприяє зростанню самооцінки, а також покращенню взаємин із оточенням.

Однак інтроекція, особливо в надмірних або неконтрольованих формах, ризикує перетворитися на джерело внутрішнього дискомфорту та навіть патологічних станів. Уявімо, що людина «взяла» агресивність і владність від якогось кумира, оскільки щиро вірила, що це допоможе їй вижити в складному середовищі. Результат — проблеми у спілкуванні та відчуття самотності, адже нова риса відштовхує людей і може суперечити глибинним цінностям самої особи.

Приклади негативних проявів:

• Хибне переконання про себе. Коли людина настільки ототожнюється з чужими ідеями, що втрачає відчуття справжнього себе.
• Почуття безсилля. Виникає, коли людина усвідомлює, що її особистість залежить від зовнішнього впливу, і вона не здатна контролювати власну ідентичність.
• Ізольованість і самотність. Здається, ніби нові якості «сидять» усередині неї, але фактично вони не народжуються з її особистого досвіду. Тоді людина може відчувати себе відчуженою та «неавтентичною».

Інтроекція як захисний механізм

Іноді інтроекція допомагає «закрити» болючі прогалини: низьку самооцінку, брак почуття захищеності чи тривожність у складних взаєминах. Це виявляється корисним, якщо ми переймаємо якісь конструктивні, «здорові» риси. Але в інших випадках все складається зовсім інакше: людина стає ще більш уразливою, коли інтроекція запускається в умовах психічних розладів чи важких життєвих ситуацій.

Часто інтроекція «темних» якостей спостерігається в людей із нарцисичними тенденціями або схильних до домінування. Прагнення компенсувати власну невпевненість може проявлятися через несвідому спробу запозичити чужі «сильні» сторони. Проте це швидко руйнує здорові відносини: інші відчувають тиск і маніпуляції, а сама людина залишається зі своїми невирішеними проблемами.

Коли потрібна допомога

Якщо інтроекція набуває виразно негативного характеру, позначається на стосунках і самооцінці, тоді втручання спеціалістів буває вкрай важливим. Серед ефективних методів:

• Когнітивно-поведінкова терапія (КПТ). Допомагає відстежувати деструктивні мисленнєві патерни й змінювати їх на корисніші.
• Психодинамічна терапія. Спрямована на глибинне пропрацювання ранніх психологічних травм та несвідомих мотивів.

Спеціалісти з психічного здоров’я — психологи, психотерапевти, психіатри — здатні надати професійний супровід і допомогти людині з’ясувати, чому саме вона почала переймати ці якості. Разом із цим, терапія або консультативна робота дає змогу навчитися розрізняти власні справжні цінності й ті елементи, що «нашаровуються» зовні.

Підсумкові роздуми

Інтроекція — це складний механізм, що поєднує наш внутрішній світ зі світом інших людей. Попри те, що вона може позитивно впливати на наш розвиток, інколи її прояви приносять чимало болю та плутанини. Важливо навчитися відслідковувати, чи інтроекція підтримує наше зростання або, навпаки, заганяє у стан, де особисті потреби й бажання заміщені кимось іншим. Усвідомленість і робота над собою можуть допомогти зберегти чи відновити автентичність, не відмовляючись від корисних запозичень, які дають нам можливість ставати кращою версією себе.

Якщо в якийсь момент ви відчуваєте, що більше не розумієте, де закінчуються ваші особисті риси і де починаються чужі, варто розглянути можливість звернення до кваліфікованого психолога чи психотерапевта. Пам’ятайте: немає нічого ганебного в тому, щоб шукати допомогу. Розуміння власної історії, власних бажань і реальних потреб — перший крок до здорової та повноцінної взаємодії із собою та навколишнім світом.

Література:

• Freud, S. (1917). Mourning and Melancholia. In J. Strachey (Ed. & Trans.), The Standard Edition of the Complete Psychological Works of Sigmund Freud (Vol. 14). London: Hogarth Press.
  (У цій праці Фрейд розглядає механізми інтроекції в контексті втрати та скорботи, описуючи, як люди можуть «вбирати» риси померлої чи втраченої особи у власне «Я».)
• Klein, M. (1946). Notes on Some Schizoid Mechanisms. International Journal of Psycho-Analysis, 27, 99–110.
  (Мелані Кляйн розширює фрейдівське розуміння інтроекції та демонструє, як цей механізм пов’язаний із раннім розвитком психіки, захисними стратегіями дитини й формуванням об’єктних відносин.)
• Freud, S. (1923). The Ego and the Id. In J. Strachey (Ed. & Trans.), The Standard Edition of the Complete Psychological Works of Sigmund Freud (Vol. 19). London: Hogarth Press.
  (Тут викладено структуру психіки — Ід, Его, Супер-его — що є центральною для розуміння інтроекції, адже конфлікти між цими складовими можуть підштовхувати людину до засвоєння зовнішніх якостей та ідей.)