Хто ці покоління Z, і чому вони не телефонують, а надсилають меми?
Блог | Психологія
Колись все було простіше: дорослі — це ті, хто сварять, діти — ті, хто «нічого не розуміють». Потім з’явилася теорія поколінь, і ми дізналися, що всі ми тепер алфавіт: X, Y, Z, Альфа.
І кожне покоління тепер — ніби маленька соціальна секта: з окремою мовою, інтернетом, травмами і типом терапії.
X — виживають, бо інакше не можна.
Y — хочуть не просто вижити, а ще й знайти себе.
Z — не хочуть ні виживати, ні себе шукати, бо ще не відпочили від всього попереднього.
А покоління Альфа поки що мовчить, але ми вже боїмося.
Чи має ця теорія сенс?
Так. Але з поправкою на реальність.
Бо покоління формуються не магією року народження, а:
– технологічним проривом (одні чекали «Мелодію замість гудків», інші народились у TikTok),
– історичним контекстом (війни, перебудови, ковід, блекаути — усе це не минає просто так),
– культурними трансформаціями (від «треба терпіти» до «я в процесі проживання своїх емоцій»).
Тобто ніби так, теорія щось схоплює. Але тільки частково. Як мем з інтернету — смішно, знайомо, але не завжди відповідає повній глибині вашої особистої драми.
А що не так із цією теорією?
Вона швидко перетворюється на кліше:
– «Це просто бебі-бумер».
– «Ну ясно, ти ж з Z — нічого не хочеш».
– «Та вони взагалі всі однакові».
Ні. Вони не однакові.
Як і будь-яка людина не вміщується в опис із трьох пунктів у PDF-презентації.
До того ж, часто ці «міжпоколіннєві війни» — це просто конфлікт досвіду. Одні вчились виживати, інші — шукати сенс, треті — виживати під тиском сенсів.
Що між ними реально різне?
– Тип зв’язку зі світом (онлайн — це не просто інструмент, це реальність)
– Толерантність до змін (що менше стабільності в дитинстві — то більше гнучкості або тривоги)
– Очікування від себе й життя (не всі хочуть кар’єру, де є “пенсія” — дехто хоче просто вижити з понеділка по середу)
І що з цим робити?
Перестати підганяти всіх під один план.
Бо те, що працювало для X — не підходить Z.
І те, що боліло Y — може бути чужим для Альфа.
Кожне покоління — це не просто часовий штамп. Це — досвід, контекст і реакція на світ, у якому довелось жити.
І головне — це визнавати.
Дивитись не на ярлик, а на людину.
Планувати не по шаблону, а по ситуації.
Бо універсального сценарію «як жити правильно» немає.
Є тільки чесне питання: «А що підходить саме тобі — тут і зараз?»
І якщо на нього чесно відповідати — неважливо, яке у вас покоління. Ви вже на правильному шляху.
