Чи завжди біль робить нас сильнішими?
Блог | Травма
Що таке посттравматичне зростання?
Це не автоматичне «покращення життя» після травматичної події.
Це — глибокі психологічні зміни, які можуть відбутися після проживання травми, коли людина знаходить нові сенси, стає більш зрілою, відкритою або вдячною за життя.
Термін ввели психологи Річард Тедеші та Лоуренс Калхун у 1990-х роках. Вони досліджували людей, які після серйозних втрат, катастроф, хвороб або травм повідомляли, що почали бачити життя по-іншому — більш глибоко.
Які зміни зазвичай описують люди з досвідом ПТЗ?
◾ Глибше розуміння власних цінностей
◾ Вдячність за життя та дрібні радощі
◾ Більша емпатія, співпереживання іншим
◾ Зміна стосунків — чесніші, тепліші
◾ Відчуття внутрішньої сили
◾ Зміна погляду на сенс життя або духовність
Звучить красиво? Так. Але не варто романтизувати. Це — не ціль, а побічний ефект глибокого проживання болю.
Чому це трапляється не з усіма?
Бо зростання можливе лише тоді, коли для нього є умови. І ось деякі з них:
1. Безпечне середовище
Людина має почуватися у безпеці (фізично й емоційно). Якщо небезпека триває — психіка не буде «зростати», вона буде виживати.
2. Підтримка
Соціальна, емоційна, професійна. Люди, які мали хоч когось поруч — частіше повідомляли про позитивні зміни.
3. Осмислення досвіду
Через роздуми, розмови, терапію, мистецтво. Не «забути», не «відпустити», а дати цьому сенс — на власних умовах.
4. Психологічна гнучкість
Здатність приймати зміни, дозволяти собі емоції, адаптуватися. Не боротись із собою — а бути з собою.
Що ще важливо знати?
– ПТЗ не заперечує біль. Людина може водночас мати травму і переживати зростання. Це не «або-або».
– Немає «повинно». Якщо Ви просто вижили — цього вже достатньо. Не кожен має проходити шлях до зростання.
– Час — не гарантія. Деякі зміни можуть відбутись через роки. Інші — ніколи. Це не свідчить про Вашу «слабкість».
– Зростання — не щастя. Це може бути тихий, гіркий, болісний, але глибокий досвід. Не інста-картинка, а справжнє дорослішання.
Як підтримати себе, якщо Ви пережили травму:
◾ Дозвольте собі прожити емоції, не поспішайте «виходити в ресурс»
◾ Шукайте простір без оцінки: терапія, арт, щоденник
◾ Уникайте порівнянь: Ваша історія — Ваш шлях
◾ Повільно будуйте опори: рутина, тіло, люди
◾ Якщо зростання прийде — добре. Якщо ні — Ви все одно живі. І це вже багато.
Посттравматичне зростання — це не про те, що хтось виявився сильнішим. Це просто наслідок зустрічі з глибиною.
Просто вижити вже достатньо.
Адже виживати — це вже героїзм.
