Впродовж війни ми з вами переживаємо чимало тиску як зовнішнього, так і внутрішнього. Ми пригнічені інформацією, нам буває важко протистояти думці оточуючих, а також часто підкрадається відчуття безсилля.

Війна - це час, коли видно 2 чітких кольори: чорне і біле. Тут немає нейтральностей.

"Аполітичність зараз це прояв слабкості".

Тому більшість з нас залучені до підтримки ЗСУ, ТРО, волонтерам у боротьбі з ворогом. І допомога буває різною від матеріальної до дитячого малюнка. У цьому пориві небайдужості дехто з нашого оточення може бути гіперзалученим, тобто ставити свої заслуги вище за вклад інших. І це може проявлятись в критиці, осуді, вияву стиду. В цій статті ми поговоримо про те, як бути стійким, гнучким та асертивним.

Вибудовування відносин з людьми - це навик №1 в сучасному світі. Поодинці ми не виживемо і як кажуть: "В єдності сила!". Однак часто буває так, що "ми знаємо краще як має поводитись інша людина". І коли ми втручаємось в особистий простір висловлювань, дій іншого - ми можемо порушувати його межі.

Що таке межі людини?

Це третя базова психологічна та емоційна потреба людини. Тут йдеться про Права та Обов'язки. "Моя свобода закінчується там, де починається свобода іншого" - Джон Локк. Ця цитата найкраще говорить про межі людини.

Чи маю я право говорити людині, що їй говорити, як їй поводитись, в який колір малювати губи чи коли їй створювати сім'ю, або народжувати дітей. Це все справа кожного особиста та індивідуальна.

Деколи ми дуже сильно прислухаємось до когось і сприймаємо його думку за свою. У нас може погіршуватись настрій і ми можемо почати підлаштовуватись під когось втрачаючи право на своє самовираження.

Як відстоювати свої погляди та як реагувати, коли тебе в чомусь звинувачують в екологічний спосіб?

На будь-яку неприємну для нас ситуацію ми можемо реагувати в три біологічних способи: завмри, тікай, бий.

Що буде, якщо ми під час конфлікту завмремо? - є ймовірність, що ми будемо в ролі жертви, на яку "наїжджають", а вона сказати нічого не може, максимум вичавить себе усмішку як форму захисту і буде терпіти недолугі жарти чи відчувати пригнічення за неконструктивну критику чи насмішки.

Якщо ми уникатимемо, то важко буде налагодити стосунки в колективі, бо буде прагнення триматися подалі від усіх, або більшості. І власне тут може виникнути думка "я сам справлюсь". А сам на сам проблеми рідко вирішуються, особливо коли проблеми в робочому колективі.

Є варіант битися: доказувати, конкурувати, наполягати на своєму. Це захист себе і це добре, однак надлишок агресії може погубити відносини з людьми.

Як ми бачимо три біологічних реакції нашого організму є не найкращими рішеннями виходу з конфліктів, тому людство створило 4 варіант: Асертивність.

Асертивність - це вміння відстояти свої інтереси з повагою до ближнього. А ще це вміння говорити "Ні". Проговорювати рамки мого вибору. Це спроба пізнати емоції інших, перш ніж виражати свої.

ТРИ ОСНОВНИХ ПРАВА: 1) Право на помилку

2) Право на власну думку

3) Право не доказувати свою думку оточуючим, якщо я не вважаю це за потрібне.

Вміння сказати "Ні" передбачає свободу.

Як це найкраще зробити?

1. Відділіть Я і Поведінку: я класна, людина класна, а поведінка - не ок.
2. Проговоріть свої почуття починаючи з Я: "я почуваю себе пригніченою"
3. Далі скажіть через яку поведінку людини: "коли ти робиш / говориш так.." Фрази мають вповні описувати ситуацію.
4. Пошук альтернативи: "я пропоную / мені б було краще, якщо ти зробиш так... / чи можеш ти так не казати ".

"Який варіант з того, що я запропоную підійде тобі найкраще?"

"Я пропоную те, що мені Ок, що з цього обереш ти?"

- Тара Шустер, автор книги "Купи собі той довбаний букет"

Вправа

а) людина вас у чомусь переконує, а ви маєте так відмовити, щоб людині при цьому було комфортно.

б) змініть локацію зустрічі, поверніть замовлений продукт, квиток в кіно, коли ці речі справді не відповідають вашим очікуванням, або потребам.

Ви маєте повне право відмовити людині, якщо її прохання не приносить вам задоволення, або викликає у вас дискомфорт. Ви не зобов'язані бути вихованим "під когось".

І тут, коли ми стараємось відстояти себе ми можемо відчути як стид, так і провину. Пов'язані ці почуття з соціальною відповідальністю - страх втратити відносини з близькою для нас людиною.

Провина - соціальне негативно забарвлене почуття, яке пов'язане з нездатністю реалізувати потреби в соціумі. Воно направлене на наші дії.

Почуття стиду направлене на оцінку нашої особистості.

Якщо почуття провини може бути навіть тоді, коли за нами ніхто не спостерігає (ми оцінюємо свою поведінку як негативну), то почуття стиду - це завжди соціальне почуття, яке пов'язане з тим, що інші спостерігають за нашою поведінкою, визначають її як негативну і описують нашу особистість з негативної точки зору і це применшує нашу внутрішню значимість.

Почуття провини завжди можна нав'язати і на превеликий жаль, часто використовується батьками як механізм виховання дітей, коли їх пристидають і викликають почуття провини замість того, щоб пояснити саму поведінку і обґрунтувати чому вона недоречна, шкідлива, небезпечна.

Пристидити людину легше, ніж викликати в неї провину. До речі, провина виникає в людини лише тоді, коли в неї є почуття відповідальності і совісті. А ці поняття формує соціальне середовище. Людина з цими поняттями не народжується і в собак такого немає ☺️

Совість - це внутрішній регулятор по відношенню до зовнішнього світу, який базується на переконаннях.

Ми нікому нічого не винні. Ми самі визначаємо те мірило відповідальності, яке в нас є. Коли ви надаєте допомогу, запитайте себе: "Я допомагаю іншим - чи мені це комфортно?"

Відчуття власного комфорту є важливим регулятором поведінки. Ми можемо рухатись на зростання, тоді нормально, коли ми перебуваємо в невеликому стресі - маркер розвитку. Однак пробіжку в не комфортному взутті не пробіжиш, тому прислухатись до себе і регулювати навантаження для "дальнього запливу" є обов'язковим. Тому оцінюйте свої можливості і розприділяйте сили.

На завершення запитайте себе прислухаючись до своїх Цінностей, до голосу вашої душі: Як я хочу жити?, "Я живу своє життя чи проживаю чужі потреби?".

Хочу з вами поділитись історією про гостювання, яку я придумала після відповіді тренерки з етикету Анни Чаплигіної https://www.instagram.com/ann_chaplygina/ .

Яка ваша реакція на критику вашого дому від своїх гостей?

а) Позиція впевнених Королів

В моєму домі Світ влаштований Так. Король не дозволить нікому повчати як йому жити. "Якщо вам відгукується те, що є, то давайте діяти разом, якщо ні,- то йдемо паралельними дорогами. Співпраця можлива на основі партнерства: ви не критикуєте мій вибір, я - ваш. Якщо ми зможемо діяти на різних позиціях, але при спільній Повазі: без критики, осуду, звинувачень, принижень, викликанням вини, стиду, агресії, то давайте." Якщо ти Король - Ти встановлюєш правила. Встанови їх!

б) Позиція дрібних слуг

"А як люди зайдуть до мене в хату, то що вони про мене подумають?" Прагнення підлаштуватись під інших та заслужити їхню любов. Пошук чужого схвалення. "Треба все підлаштувати, перелаштувати під думку людей, щоб мене не розкритикували".

Можна для себе обрати будь-який варіант. Який найбільше підходить для відстоювання власних інтересів та продуктивного руху вперед? Піклуючись про себе ми найкраще зможемо попіклуватись про іншого і ця допомога йтиме не від еґо, а від душі. Бо тоді ми цілісні, єдині і з надлишку допомагаємо іншим.

Кожному бажаю мудрості, єдності, наснаги для боротьби і насолоди від життя