Чи варто покладатися на оточення, коли здоров’я дає збій?

Багато хто задається питанням, наскільки важливо отримувати підтримку друзів, родичів чи знайомих, коли постають труднощі зі здоров’ям. Часто люди думають: «Я впораюся сам», або ж «Навіщо турбувати інших?». Проте сучасна психологія здоров’я має на це інший погляд. Саме тому ми поговоримо про соціальну підтримку та про те, як вона переплітається з особистими механізмами подолання.

Вступна частина

Щоб було зрозуміліше, уявімо, що соціальна підтримка — це така собі невидима мережа теплих контактів. Вона включає емоційне підбадьорення, слушні поради, реальну практичну допомогу, а також позитивний зворотний зв’язок. Якщо говорити більш офіційною мовою психології, то це багатовекторний процес, де людина може отримати розраду, почути схвальні слова або, приміром, отримати інструментальну допомогу, коли дуже складно впоратися з побутовими чи особистими проблемами. Інколи достатньо розуміти, що у разі потреби хтось готовий підставити плече.

Важливість соціальної підтримки тісно переплітається із загальним здоров’ям. Якщо у вас є міцна опора, стрес не так сильно впливає на психіку, та й організм зазвичай швидше відновлюється. Достатньо згадати, що тривала ізоляція чи брак контактів із близькими людьми часто провокує почуття тривоги, депресивні стани і навіть послаблює імунітет. Тому недарма фахівці з психології здоров’я наголошують: не варто недооцінювати користь, яку приносить коло небайдужих друзів або родичів, здатних підставити плече.

Разом із соціальною підтримкою у нашій розмові важливо згадати і про механізми подолання, також відомі як копінг-стратегії. Це ті дії, прийоми чи способи мислення, до яких ми звертаємося, коли життя висуває непрості виклики. Хтось намагається вирішити проблему безпосередньо, а хтось обирає хитріші, часом і не дуже здорові, методи втекти від реальності. У психології здоров’я ці механізми розглядають як ключ до того, як люди долають емоційне та фізичне навантаження, особливо якщо йдеться про хронічні захворювання чи стани, що вимагають тривалого лікування.

Узагальнюючи, соціальна підтримка та копінг-стратегії нерозривно пов’язані. Правильне оточення може допомогти виробити і підтримати найефективніші способи реагування на життєві труднощі, сприяючи відновленню та адаптації. Давайте розглянемо це детальніше, щоб зрозуміти, як саме підтримка від близьких людей чи колег може позитивно впливати на наше самопочуття і як, у свою чергу, наш спосіб подолання впливає на якість цієї підтримки.

Вплив соціальної підтримки на здоров’я

Коли ми говоримо про емоційну підтримку, то маємо на увазі найпростіші речі: щире співчуття, увагу, теплі слова, що дають відчуття безпеки. У складний момент людині необхідне навіть елементарне: щоб її вислухали і сприйняли серйозно. Подібна турбота чинить цілющий вплив на психологічний стан, адже здатна зменшити відчуття розгубленості та самотності.

Щодо інструментальної підтримки, тут усе ще простіше, але й складніше водночас. Вам треба, щоб хтось відвіз вас на чергове обстеження чи допоміг зорганізувати домашні клопоти — оточення може взяти на себе частину допомоги в організації повсякденних справ. Навіть якщо мовиться про елементарне приготування їжі або підтримку у виконанні рутинних справ, це вже полегшує загальне навантаження і дає більше внутрішнього ресурсу зосередитися на головному — власному одужанні чи контролі симптомів.

Інформаційна підтримка передбачає, що вам нададуть додаткові знання, починаючи від корисних порад і закінчуючи коректними даними про ваше самопочуття чи спосіб життя. Правильна інформація дозволяє менше стресувати через незрозумілі деталі лікування. Тому не дивно, що людина, яка краще розуміє свій стан, частіше дотримується рекомендацій лікаря і стає більш дисциплінованою у догляді за собою.

Оцінювальна підтримка (підтримка у формі зворотного зв'язку) — це та підтримка, яка допомагає нам повірити у власні сили. Це може бути, приміром, підтвердження, що ваші зусилля не даремні або що ви робите все правильно. Такий погляд з боку допомагає втриматися на плаву і не впасти у відчай, коли результати лікування чи реабілітації не приходять миттєво.

Наукові підходи, які вивчають вплив соціальної підтримки, стверджують, що вона часто виступає буфером проти впливу стресу. Іншими словами, коли людина відчуває себе частиною дружнього оточення, їй легше переживати тягар хвороби. Це особливо яскраво ілюструється транзакційною моделлю стресу та подолання, сформульованій Лазарусом і Фолькманом: ми оцінюємо загрозу, бачимо власні ресурси, і якщо серед них є відчутна підтримка близьких, то психологічна реакція на труднощі стає більш збалансованою.

Практика показує, що люди, які мають надійну групу підтримки, нерідко швидше відновлюються після складних процедур, а також краще пристосовуються до нових умов життя, якщо недуга невиліковна. Вони почуваються менш загубленими, легше приймають діагнози і краще розуміють, куди варто рухатися далі. Позитивний настрій у колі близьких часто стимулює вести здоровіший спосіб життя і знижує ризик ускладнень, пов’язаних зі стресом.

Механізми подолання в психології здоров’я

Хоча соціальна підтримка може значно допомогти, кожен із нас має власний внутрішній «набір інструментів», які ми підсвідомо чи цілком свідомо використовуємо, коли стикаємося з проблемами. У психології здоров’я ці інструменти поділяють на адаптивні та дезадаптивні.

Адаптивні стратегії — це ті, що реально допомагають розв’язати проблему або зменшити її негативний вплив на наш емоційний стан. Приміром, проблемно-орієнтоване подолання фокусується на тому, щоб знайти рішення ситуації: якщо є біль — ми шукаємо спосіб його полегшити, якщо треба пройти процедуру — намагаємося дізнатися максимум про неї і підготуватися. Емоційно-орієнтоване подолання має справу з нашими внутрішніми реакціями. Якщо ситуацію змінити важко, то ми намагаємося знайти спосіб розвантажити емоції: ділимося переживаннями з другом, застосовуємо дихальні вправи, робимо все, аби знизити рівень тривоги.

Натомість є дезадаптивні підходи, або, як їх ще називають, нездорові копінг-механізми. Вони не тільки не вирішують проблему, а й часом погіршують її. Наприклад, уникаюче подолання передбачає, що ми просто робимо вигляд, ніби хвороби немає, або відкладаємо похід до лікаря, поки все не стане зовсім кепсько. Інша форма — прийняття бажаного за дійсне, коли ми переконуємо себе, що все владнається само. Це заважає діяти проактивно і може призвести до ситуації, коли дорогоцінний час втрачено.

Слід враховувати, що особистість кожної людини також впливає на те, який стиль подолання вона обере. Оптимісти частіше налаштовані на пошук рішень, а песимісти можуть швидше опускати руки й «варитися» у стресі. Існують і культурні особливості: якщо в якійсь культурі прийнято колективно вирішувати проблеми, там швидше звертаються за порадою чи допомогою. В інших країнах чи громадах поширеніший індивідуалізм, тож люди не дуже охоче розповідають про свої біди, намагаючись розібратися з ними самостійно. Варто пам'ятати, що копінг-стратегії можуть бути не лише свідомими, але й несвідомими. Люди можуть використовувати певні механізми подолання автоматично, не завжди усвідомлюючи це.

Інтеграція соціальної підтримки та механізмів подолання

Від поєднання надійної соціальної підтримки і правильних копінг-стратегій справді залежить, наскільки швидко і з мінімальними втратами людина відновиться після стресу чи хвороби. Емоційна підтримка стає свого роду «подушкою безпеки», яка пом’якшує сильні удари долі. Якщо є можливість відверто поговорити з близькими людьми, то і всі труднощі сприймаються не так трагічно. Вони начебто розділені між кількома людьми, і це заспокоює.

Водночас наявність друзів, колег чи родичів, які можуть надати інформаційну чи практичну допомогу, робить проблемно-орієнтоване подолання справді ефективним. Коли хтось підкаже вам новий підхід або дасть поради, які допоможуть упоратися із симптомами, це економить ваш час та дає більше відчуття впевненості. Одне діло — намагатися розв’язати все самостійно, інше — робити це разом із командою однодумців.

Однак не варто забувати, що деяким людям буває психологічно складно просити про допомогу, оскільки вони бояться осуду або вважають, що здатні вирішити все самі. До того ж є певні стереотипи: хтось може подумати, що «справжньому дорослому» не годиться нищити власну незалежність, навіть коли здоров’я цього вимагає. Подолання цих бар’єрів є важливим кроком до поліпшення стану людини.

Ще одним фактором, який не варто оминати, є стигматизація деяких хвороб або психічних розладів. У суспільстві може існувати упереджене ставлення до тих, хто має проблеми психічного характеру чи певні хронічні стани. У результаті ці люди не поспішають звертатися за психологічною чи фізичною допомогою. Вони бояться, що їх засудять, і часто залишаються сам на сам із проблемою. Це посилює стрес і підвищує ризик використання дезадаптивних копінг-стратегій. Прийняття й підтримка з боку суспільства, друзів і рідних можуть кардинально змінити ситуацію.

Коли говоримо про синергію між копінг-стратегіями та соціальною підтримкою, маємо розуміти, що це обопільний процес. З одного боку, соцмережі підтримки можуть підказати іншу, більш здорову стратегію реагування на хворобу чи складнощі, а з іншого — сама наявність ресурсних внутрішніх стратегій (як-от вміння зосередитися на вирішенні проблеми чи контролювати емоційну перевтому) дозволяє людині краще скористатися допомогою від оточення. Якщо ж людина надто схильна до самозаспокоєння і не помічає проблем, друзям складніше привести її до тями. Тут якраз вмикається оцінювальна підтримка: люди, яким небайдужий ваш стан, можуть прямо сказати: «Годі відмовчуватися, тобі треба діяти».

Окрім того, сім’я, друзі чи колеги можуть допомогти розпізнати, коли ви випадково скочуєтеся в дезадаптивні копінг-стратегії. Інколи збоку видніше, що ви почали замовчувати свої страхи або хапатися за марні надії, замість звернутися до лікаря. Якщо голос «здорового глузду» лунає не лише у вашій голові, а й ззовні, то усвідомлення проблеми приходить швидше, а разом з ним і готовність діяти.

Розвивати ефективні копінг-стратегії можна за допомогою соціальної підтримки, наприклад, через групову терапію, тренінги навичок подолання стресу.

Висновок

Підсумовуючи, можна стверджувати, що соціальна підтримка і механізми подолання — це дві сторони однієї медалі у психології здоров’я. Якщо людина має відповідне оточення, яке вчасно підставляє плече і допомагає зорієнтуватися, то вона й сама частіше обирає продуктивні шляхи подолання стресу. Йдеться і про адекватне сприйняття власного стану, і про активні дії для лікування чи реабілітації. Особливо помітною є користь від такої синергії, коли люди стикаються з хронічними чи тривалими захворюваннями, що потребують неабиякої витримки.

У майбутніх дослідженнях варто більше уваги приділяти ролі цифрових платформ і онлайн-спільнот, де люди можуть знайти психологічну розраду або отримати важливу інформацію без страху осуду. В епоху технологій з'являється все більше терапевтичних програм, груп підтримки та навіть мобільних застосунків, які дають можливість тримати зв’язок із тими, хто переживає схожий досвід, і разом з професіоналами напрацьовувати ефективні копінг-стратегії.

Для тих, хто працює у сфері медицини чи психології, важливо розуміти, що хороша підтримка — не лише про те, щоб вислухати. Це також про грамотне консультування, допомогу у формуванні реальних очікувань і побудову довірливих взаємин. Якщо фахівці разом із пацієнтами (чи клієнтами) шукають додаткові способи та ресурси, які допоможуть упоратися зі стресом, то ефект буде значно помітнішим. Хоча звучить це усе дуже ідеалістично, на практиці варто почати з малого — з відкритого діалогу, визнання реального стану та пошуку союзників, які підтримають ваше прагнення до одужання.

Якщо ви відчуваєте, що маєте труднощі у спілкуванні або не можете попросити про допомогу, можливо, варто звернутися за консультацією до психолога. Іноді розмова з фахівцем допомагає усвідомити багато речей, які ви не помічали, і скоригувати неефективні копінг-стратегії.

Пам'ятайте, що здоров'я - це складна система, де все взаємопов'язано. І якщо про соцмережі ми нерідко згадуємо в контексті розваг чи роботи, то тут мається на увазі дещо більш особисте: справжня соціальна підтримка й уміння реагувати на стрес конструктивно можуть визначити загальний настрій, швидкість відновлення та якість життя. Тож не бійтеся звертатися по допомогу, шукайте свої дієві методи подолання, спостерігайте за собою та своїми реакціями. Це дійсно працює краще, ніж вдавати, ніби нічого не сталося. А психологія здоров’я як наука тільки підтверджує, що разом і легше, і ефективніше боротися з негараздами.

Література:

• Cohen, S., & Wills, T. A. (1985). Stress, social support, and the buffering hypothesis. Psychological Bulletin, 98(2), 310–357. (У цій статті розглядається гіпотеза буферизації, яка стверджує, що соціальна підтримка захищає людей від негативного впливу стресу на здоров'я.)