ТОДІ ВОНИ ЗРОЗУМІЮТЬ...

"ТОДІ ВОНИ ЗРОЗУМІЮТЬ..."

"Себе не вбиває той, хто не хоче вбити іншого" З. Фрейд.

Тема дослідження суїциду у багатьох колах, зокрема у психологічних, певним чином табуйована. Часто у міжособистісних та внутрішньоособистісних стосунках говорити і навіть думати про самогубство не прийнято. Це засуджується, це неправильно, це соромно, це слабкість чи дурість. За всім цим стоїть страх.

Феномен суїциду та його несвідомі мотиви криються в надрах глибин психіки особистості та докорінно відрізняються від поверхневих свідчень родичів та розслідувань поліції, юристів та ін. "для протоколу". Неодноразово проводила інтерактивні бесіди щодо профілактики суїциду з молодими студентами поліції. І коли обговорювали ознаки суїцидальної поведінки, то часто мені розповідали про їхню відсутність. Розповідали про своїх близьких, знайомих, у яких не бачили те, що могло б "провіщати біду". Їхні розповіді об'єднувала одна фраза: "ніхто і подумати не міг ...". Є загальні ознаки суїцидальної поведінки та загальне розуміння на скільки реально їх побачити, чи це неуважність рідних/близьких, байдужість чи неприйняття реальної ситуації. Все суб'єктивно та індивідуально. Фрейд говорив: "Чим бездоганніша людина зовні, тим більше демонів у неї всередині."

Чому ж так складно та важко говорити про самогубство? У природі людини є суїцидальні тенденції як би не було нелегко це прийняти. Кожен хоч раз у житті як мінімум замислювався про смерть і самогубство, коли навала нестерпності життєвих проблем падали непосильним тягарем, горя, болю, втрати, коли не бачили виходу, коли деструктивні почуття затоплювали від неможливості на щось впливати чи змінити, коли страждання були сильнішими за потяг жити.

Багато хто, дізнавшись про потенційного суїцидента, про його намір, боїться говорити про це, часто переводять тему на щось позитивне, таврують слабкістю або зовсім ігнорують. Людина сприймає це як байдужість та знецінення його важкої ситуації та нестерпних страждань і почуттів. Архаїчний страх смерті, властивий кожній людині, як би паралізує критичне мислення та емпатійну взаємодію. Дізнатися про реальні плани потенційного самогубця - схоже стикнутися зі смертю, зазирнути в її темну безодню, побачивши там своє відображення.

У 20-ті роки минулого століття З. Фрейд вперше вивів поняття "потяг до смерті", де приділяв окреме місце дослідженню суїцидальної поведінки. (Один із знаменитих випадків Фрейда, де це показано – випадок Анни О. та ін.). Тим самим, показавши, що у результаті всі ми народжуємося, щоби померти. Іншими словами, кінцева мета всіх, хто живе - смерть, щоб повернутися в стан повного "ніщо".

Несвідомі мотиви і чинники суїцидальної поведінки пов'язані з дитячо-батьківськими стосунками, з сексуальною сферою і любовними стосунками (закоханість як варіант божевілля), подолання нарцисичної травми і суперництва (переживання програшу), внутрішньоособистісні конфлікти на основі відхилень у сексуальній ідентифікації (М. Решетніков), а також втрата сенсів, психічні розлади і депресія завжди супроводжуються суїцидальними думками.

Завдяки дослідженням Фрейда та його колегам, хто поділяв ідею психоаналізу, було відкрито, що бажання позбавити себе життя є ніщо інше, як бажання вбити когось іншого, убити того, хто зрадив, відкинув, покинув, не зрозумів, хто так палко коханий і неймовірно близький, і одночасно такий ненависний. Адже ненависть - це скривджена любов. Іншими словами, суїцид є формою аутоагресії. Агресивні почуття не можна направити на об'єкт кохання та зруйнувати його, тому вони перенаправляються на себе.

Особливу увагу варто приділити підлітковому самогубству. У побуті цей вік називають особливо ніжним. Це один із найскладніших періодів розвитку особистості. Пубертатний період забарвлений протестами, протиріччями, сумнівами. Зміни у тілі для підлітка шокуючи, як правило, фізичний розвиток випереджає соціальний. При цьому вони межові, маргінальні, егоцентричні та надчутливі у своїх проявах. Тут дуже важлива підтримка батьків та прийняття. У сім'ї, що нормально функціонує, формуються почуття теплоти і взаєморозуміння, прийняття і зв'язку, чого може катастрофічно бракувати підлітку в сім'ї з порушеною або несформованою прихильністю і базовою потребою в безпеці. Приклад тому масові самогубства підлітків та дітей у "групах смерті" ("Синій кит"). Один із організаторів цієї групи, людина з явними психічними порушеннями, Філіп Будейкін говорив: "... Усі зрозуміють. Вони вмирали щасливими. Я дарував їм те, чого не було у них в реальному житті: тепло, розуміння, зв'язок." Підлітки не зовсім хочуть померти буквально, до тілесних ушкоджень і смерті вони ставляться не так серйозно, страх смерті їх не лякає і не усвідомлюється як кінець (крім випадків насильства, аб'юзу, травмуючих подій, втрати близького, складних життєвих обставин тощо), швидше вони хочуть подати урок, часто не замислюючись про наслідки. "Ось тоді вони всі зрозуміють..."

Окреме місце варто виділити війні як одному із засобів масового знищення та саморуйнування, як спонукання до початку війни активізує деструктивні агресивні імпульси. З. Фрейд у своєму листуванні з Альбертом Ейнштейном не раз торкався теми війни та прояву деструктивних тенденцій, проводив аналогію між самогубством і війною ("Чому війна?" З. Фрейд), де торкнулися теми самознищення людства, наскільки сильні потяги людини до руйнування і смерті, чи можливо їх уникнути або змінити за допомогою любові та творення.

Тема смерті та життя, її смислів та важливості актуальна і вічна хоч би якими словами про це не говорили і в які століття. Кожен вибирає та визначає для себе цінності та смисли, які будуть тримати його в цьому світі та підживлювати бажання жити.