Синдром - Поганих Батьків
Відчуття, що я жахлива/-ий мати/ батько — це один з побічних ефектів сучасного суспільства. Але річ у тому, що для нашого покоління це відчуття давно вже даність. З різних причин, які ми ще обговоримо, сучасні батьки ставлять перед собою нездійсненні завдання, звинувачують себе в ситуаціях, які від них не залежать, і нещадні до себе, коли в них щось не виходить.
Ми страждаємо від «синдрому поганих батьків», який можна визначити так: люди думають, що вони погані батьки, вірять у це чи сприймають себе так, хоч насправді це неправда.
Синдром поганих батьків проявляється у всіх по-різному, але умовно його можна розділити на три типи в залежності від виду реакції на невдачу або примарливу невдачу: ізоляція, засудження і зневага до себе.
Нам здається, що ми єдині, хто страждає, і ми невірно сприймаємо ці страждання; ми критикуємо себе за те, що страждаємо, і ставимося до себе так, ніби не заслуговуємо на елементарну повагу і схвалення.
У цьому вся біда: ми переконані, що батьки з нас нікчемні, зневажаємо себе за це, і нікому від цього краще не стає.
Якщо людина почувається повною нікчемою, вона не може нормально функціонувати.
Як виникає синдром поганого батьківства? Ми поговоримо про це докладніше згодом, а поки що знайте, що до якості батьківства це не має відношення. Батьки можуть зробити безліч помилок — від цього ніхто не застрахований, але це не означає, що вони погані. Це лише означає, що вони звичайні люди, яким доручили найскладніше з людських завдань.
Ізоляція, осуд і зневага до себе стають на весь зріст, коли нас завалюють порадами, але при цьому не підтримують, коли ми неминуче порівнюємо себе з іншими батьками з соцмереж та реаліті-шоу (що не мають жодного відношення до дійсності). Це токсична суміш.
Запам'ятайте: навіть якщо у вас є цілком конкретні особисті причини вважати себе поганими батьками і вірити, що це так, ці думки та переконання сформовані не реальними батьківськими якостями, а звичкою критикувати та засуджувати себе — а до цього ми привчені змалку.
