Зона комфорту
Де ваша зона комфорту?
Звичний для нас стан, в якому нам зручно, зрозуміло, де тепло, все знайоме - це зона комфорту, нашого захисту.
Тут ми діємо, як завжди, нас оточують знайомі люди і речі. Ми рухаємось відомим шляхом. Нехай, невеликий дохід, але є; нехай погані стосунки, але - це краще, ніж ніяких. Все погано, але стабільно - все очікувано, зрозуміло.
Зробити новий крок, знайти нову роботу - страшно. Це вихід за зону комфорту. Там невідомість!
Зона комфорту - це впевненість у завтрашньому дні, якої прагне кожна людина, але як тільки ви досягли спокою, коло замикається, і ви у власному колі, за ці межі виходити страшно. В такому стані нам лячно розвиватися, робити щось нове, шукати шляхи вирішення проблем. Це дуже небезпечно, бо будь-які зміни і покращення стають неможливими.
Проте такий знайомий порядок буває досить оманливим і небезпечним, адже людина зупиняється в розвитку, терпить незручності та обмеження заради стабільності (наприклад, низьку заробітну плату, проблеми в сім'ї та ін.).
Будь-які зміни — це ризик, страх, а навіщо зайвий раз ризикувати?
Така думка стримує нас від прогресивних кроків, намагання змінити щось у своєму житті. Ми отримуємо вторинну вигоду від своєї бездіяльності.
Залишаючись у зоні комфорту ми втрачаємо можливість набувати досвід, іти вперед.
Щоб залишити зону комфорту, потрібно зробити нові кроки, потрапити в ситуацію дискомфорту:
- змінити коло знайомств;
- попрацювати над новим іміджем і інтер'єром;
- відмовитись від деяких своїх звичок і сформувати нові;
- ходити на роботу новим шляхом;
- поїхати у нове місце відпочинку.
Робимо висновок - все трохи інакше, по-новому.
Наша зона комфорту тришарова:
В центрі - ми (все знайоме і зрозуміле, до чого звикли, навіть до якихось негативних моментів).
Друге коло - нові дії, набуття нового досвіду, навчання, розвиток, зростання. Тут трохи страшнувато, але є мотивація і резерв для руху.
Третій прошарок - "панічна зона". Дії, до яких ми психологічно не готові, які "вгоняють" у ступор і бездіяльність.
Так потрібна нам зона комфорту? Вирішувати вам.
Мені здається - потрібна. Хоча б для того, щоб виходити за межі і розвиватись далі.
