Колесо балансу + карта тіла: перевірте, де вашому організму бракує ресурсу
Тіло і мозок не два окремі «відділи». Це одна система.
У 1977 році психіатр Джордж Енгель у журналі Science запропонував біопсихосоціальну модель: здоров’я й хвороба формуються у взаємодії біологічних, психологічних і соціальних чинників. Не «або тіло, або психіка», а одразу все разом.
Що до цього додає нейропсихологія?
- Мозок працює мережами, а не окремими «зонами».
Олександр Лурія описував функціональні системи: складні процеси забезпечує узгоджена робота багатьох структур. Лобні відділи пов’язані з плануванням і регуляцією поведінки, скроневі зі слухом, пам’яттю та розумінням мови, тім’яні з тілесною чутливістю й орієнтацією в просторі, потиличні зі зором. Мозочок відповідає не лише за координацію, а й бере участь у регуляції мислення та емоцій (Шмахман і Шерман, 1998). - Мозок постійно «читає» тіло.
Острівець (інсула) є ключовою структурою інтероцептивної системи, тобто відчуття внутрішнього стану тіла (Крейг, 2002). Саме такі сигнали ми можемо переживати як «клубок у горлі» чи «метеликів у животі», і вони беруть участь у формуванні емоційного досвіду. - Стрес це не лише «в голові».
Брюс Мак’юен описав алостатичне навантаження: накопичену «ціну» тривалої адаптації до стресу (1998). У довгостроковій перспективі вона може позначатися на різних системах організму. - Соціальне теж біологія.
У фМРТ-дослідженні соціального відторгнення мережі, які беруть участь в обробці фізичного болю, були частково задіяні й під час «соціального болю» (Айзенбергер зі співавторами, 2003). А якість соціальних зв’язків пов’язана з виживанням на рівні, співмірному з відомими чинниками ризику, як-от паління (Холт-Лунстад зі співавторами, 2010).
Що це означає на практиці?
Дисбаланс в одній сфері рідко залишається в ній.
Хронічний брак сну впливає на регуляцію емоцій. Емоційна напруга відбивається на м’язовому тонусі й травленні. Самотність пов’язана зі сном і стресовою відповіддю.
Тому в психосоматичній роботі ми дивимося не на окремий симптом, а на систему: сон, рух, дихання, емоції, мислення, стосунки, сенс.
Важливо: тілесні симптоми неспецифічні, і спершу потрібно виключити соматичні причини. Біопсихосоціальний підхід не замінює медичного обстеження, він його доповнює.
Людина це цілісний процес. І чим краще ми розуміємо, як його частини пов’язані між собою, тим точніше можемо підтримувати себе.
Джерела:
Engel G.L. (1977). The need for a new medical model: a challenge for biomedicine. Science, 196(4286), 129–136.
https://doi.org/10.1126/science.847460
Craig A.D. (2002). How do you feel? Interoception: the sense of the physiological condition of the body. Nature Reviews Neuroscience, 3(8), 655–666.
https://doi.org/10.1038/nrn894
Schmahmann J.D., Sherman J.C. (1998). The cerebellar cognitive affective syndrome. Brain, 121(4), 561–579.
https://doi.org/10.1093/brain/121.4.561
McEwen B.S. (1998). Protective and damaging effects of stress mediators. New England Journal of Medicine, 338(3), 171–179.
https://doi.org/10.1056/NEJM199801153380307
Eisenberger N.I., Lieberman M.D., Williams K.D. (2003). Does rejection hurt? An fMRI study of social exclusion. Science, 302(5643), 290–292.
https://doi.org/10.1126/science.1089134
