Гістамін, DAO і РДУГ: де тут наука, а де вже соцмережевий «лайфхак»?
Останнім часом мені трапляється контент про гістамін і DAO - спочатку від нутріціолога, тепер від людини підписаної як психолог.
Особливо цікаво читати коментарі під такими дописами: «О, тепер усе зрозуміло! Буду їсти більше ферментованого», «треба частіше пити антигістамінні».
І саме тут хочеться зупинитися.
Тому що сама ідея не вигадана. Але висновки, які з неї часто роблять у соцмережах, значно випереджають наявні докази.
Гістамін - реальна сигнальна молекула, яка бере участь не лише в алергічних реакціях. У центральній нервовій системі гістамінергічна система пов'язана, зокрема, з регуляцією уваги, когнітивних процесів, навчання та пам'яті.
Також існує наукова гіпотеза про можливий зв'язок між гістаміновою системою, опасистими клітинами, нейрозапаленням та РДУГ. Є огляди й теоретичні роботи, які пропонують такі механізми.
Але «існує біологічно правдоподібна гіпотеза» ≠ «ми вже знаємо, що саме вона спричиняє симптоми РДУГ».
І тим більше ≠ «якщо знизити гістамін, РДУГ стане значно слабшим».
Наскільки це взагалі досліджено?
Поки що значно менше, ніж може здатися після читання популярних дописів.
Наприклад, навіть із поняттям «гістамінова непереносимість» ситуація складніша, ніж популярна схема:
багато гістаміну → мало DAO → симптоми.
DAO (діаміноксидаза) справді бере участь у розщепленні гістаміну, який надходить із їжею, особливо в кишечнику. Але вимірювання DAO у крові не є надійним самостійним тестом для встановлення такого діагнозу. У сучасних рекомендаціях його діагностична цінність оцінюється як обмежена.
Більше того, у контрольованому дослідженні людей із підозрою на гістамінову непереносимість більшість не підтвердила її під час контрольованої гістамінової провокації. Це хороший нагадувач, наскільки легко суб'єктивні харчові реакції, очікування і симптоми можуть змішуватися між собою.
Тому:
- низька DAO ≠ автоматично гістамінова непереносимість;
- гістамінова непереносимість ≠ РДУГ;
- РДУГ ≠ наслідок високого гістаміну.
І вже точно:
аналіз DAO → таблетка DAO/антигістамінний → РДУГ зник.
Ні.
До речі, тут є ще одна цікава пастка
Гістамін у мозку - не просто «погана речовина, якої має бути якомога менше». Він виконує нормальні фізіологічні функції. Тому ідея «чим менше гістаміну, тим краще» сама по собі біологічно некоректна.
Так само антигістамінні препарати не є лікуванням РДУГ. А деякі антигістамінні, особливо препарати першого покоління, можуть викликати сонливість, погіршення концентрації та психомоторне уповільнення - тобто принаймні з точки зору симптомів уваги це зовсім не очевидний шлях до покращення.
Це не означає, що зв'язок «РДУГ - алергічні/імунні процеси - гістамін» не вартий дослідження.
Вартий.
І саме тому його цікаво досліджувати, а не перетворювати на готову відповідь на все.
Особистий експеримент
P.S. Я сама зараз проводжу своєрідний експеримент із харчуванням і здоров'ям: стабілізую раціон, працюю з різноманітністю рослинної їжі та мікробіотою, спостерігаю за самопочуттям і фіксую зміни.
Я вже бачу певні позитивні зміни.
Але це ще не означає, що я знаю, чому они відбулися.
Я не можу сказати: «це DAO», чи «це зниження гістаміну», «це мікробіота», «це саме тому покращився РДУГ».
Бо одночасно змінюється багато речей: структура харчування, регулярність їжі, склад раціону, кількість рослинної їжі, стан ШКТ, загальне самопочуття, навантаження, сон, стрес та багато іншого.
Тому наразі я можу сказати лише: я спостерігаю за власними даними й бачу зміни.
І це цікаво.
Але особисте спостереження - це ще не доказ причинності.
Мені здається, саме цього нам дуже не вистачає в інформаційному просторі: не відмови від цікавих гіпотез, а здатності залишити їх гіпотезами, поки доказів недостатньо.
Бо між «можливо, тут є цікавий механізм» і «ми знайшли причину, ось аналіз і ось що вам треба приймати» лежить величезна кількість науки.
