Як психолог визначає, з чого починати роботу з клієнтом?

«Я не розумію, що зі мною відбувається».

З цього часто починається звернення по психологічну допомогу. Людина може відчувати тривогу, втому, проблеми зі сном, дратівливість, зниження настрою або тілесний дискомфорт. Вона може багато читати про свій стан і навіть знати психологічні техніки. Але при цьому не розуміти головного: що саме з нею відбувається і з чого варто починати.

Іноді запит конкретний:

«Я хочу позбутися панічних атак» або «Не можу впоратися з тривогою».

А іноді він звучить інакше:

«Мені просто погано», «Я змінилася», «Не справляюся так, як раніше».

У такій ситуації професійна робота не починається з припущення про причину і не зводиться до того, щоб одразу дати людині певну техніку.

Спочатку потрібно зрозуміти, що саме відбувається.

Психологічна робота починається з оцінки, а не з техніки

Перші зустрічі — це не лише знайомство та формулювання запиту. Це також етап психологічної оцінки. Психолог збирає інформацію про актуальний стан людини, її скарги, життєві обставини та повсякденне функціонування.

Важливо з’ясувати:

• що саме турбує людину;
• коли виникли труднощі;
• як вони змінювалися з часом;
• що посилює або зменшує симптоми;
• як змінилися сон, активність, концентрація та повсякденне функціонування.

Також має значення, які події передували погіршенню стану, як людина зазвичай справляється зі стресом і що саме хотіла б змінити. Психологічне оцінювання допомагає перейти від загального «мені погано» до більш конкретного розуміння проблеми та визначення подальшої тактики.

Чому однакова скарга не означає однакову проблему?

Наприклад, людина може звернутися через постійну втому. Але за цією скаргою можуть стояти різні фактори:

• тривале перевантаження;
• порушення сну;
• депресивна симптоматика;
• наслідки соматичного захворювання;
• хронічний стрес або їх поєднання.

Так само за словом «тривога» можуть стояти різні механізми та різний контекст. Тому професійна психологічна допомога не будується за принципом: «Є симптом → є готова техніка». Спочатку потрібно зрозуміти контекст симптомів, їхню структуру та фактори, які можуть підтримувати проблему.

Де в цьому місце психодіагностики?

За потреби психолог може використовувати стандартизовані психодіагностичні методики — опитувальники, шкали та інші інструменти оцінювання. Психологічне оцінювання є ширшим процесом і може включати психологічні тести, інтерв’ю, спостереження та аналіз іншої клінічно значущої інформації.

Залежно від клінічного запиту можуть оцінюватися:

• вираженість тривожних або депресивних симптомів;
• особливості сну;
• наслідки травматичного досвіду;
• інші прояви психологічного неблагополуччя.

Але результат тесту не замінює клінічної оцінки. Показник за шкалою потрібно співвідносити зі скаргами людини, анамнезом, спостереженням, особливостями функціонування та іншими клінічно значущими даними. Тому високий результат за певною шкалою сам по собі не означає автоматичної наявності конкретного психічного розладу.

Тоді навіщо потрібні цифри?

Щоб мати більш структуровану точку відліку та можливість бачити динаміку. Людині складно оцінити зміни лише за суб’єктивним відчуттям: «Мені наче стало трохи краще». Стандартизована шкала може допомогти кількісно відстежувати вираженість симптомів у часі.

Це відповідає підходу measurement-based care (MBC) — допомозі з використанням систематичного вимірювання стану. У 2025 році Американська психологічна асоціація затвердила Professional Practice Guidelines on Measurement-Based Care. Документ описує професійні компетентності, пов’язані із систематичним використанням вимірювань у процесі психологічної допомоги.

Тобто оцінювання може бути не одноразовою процедурою на початку роботи, а інструментом моніторингу стану та змін у процесі допомоги.

Що відбувається після первинної оцінки?

Поступово формується робоча клінічна гіпотеза. Це не обов’язково остаточне пояснення проблеми. Це професійне припущення, яке допомагає визначити напрям подальшої роботи та перевіряється в процесі.

Наприклад, людина постійно відчуває тривогу, переважно перед важливими подіями та під час невизначеності. З’являються очікування негативного результату. Людина намагається все контролювати, перевіряти та уникати ситуацій, які викликають напругу.

Контроль і уникнення можуть тимчасово зменшувати тривогу, але водночас підтримувати переконання, що без цих дій людина не впорається. У такому випадку робота буде спрямована не просто на «зниження тривоги», а на конкретні процеси, які можуть її підтримувати.

Чи завжди психологічної консультації достатньо?

Ні. Психологічна оцінка потрібна також для того, щоб визначити межі психологічної допомоги та зрозуміти, чи потрібне залучення інших фахівців. У певних ситуаціях доцільною може бути консультація лікаря — сімейного лікаря, психіатра або невролога.

Це особливо важливо, коли психологічні чи тілесні симптоми можуть бути пов’язані з:

• соматичним станом;
• медикаментами;
• вираженими порушеннями сну;
• вживанням психоактивних речовин;
• або коли необхідно оцінити ризики для безпеки людини.

Підходи ВООЗ у межах mhGAP передбачають структуроване клінічне оцінювання, визначення подальшої тактики та, за необхідності, залучення відповідних фахівців. Тому направлення до іншого спеціаліста — не ознака того, що психолог «не впорався». Це частина професійної відповідальності та міждисциплінарної допомоги.

Чому не варто починати терапію з універсальної схеми?

Тому що люди з однаковою скаргою можуть мати різні потреби.

• Одній людині на першому етапі може бути необхідно стабілізувати стан і відновити сон.
• Іншій — навчитися розпізнавати та регулювати сильні емоції.
• Комусь важливо працювати з уникненням і тривожними переконаннями.
• А в окремих випадках першочерговим завданням буде оцінка безпеки та залучення інших спеціалістів.

Тому план психологічної роботи має формуватися під конкретну людину та конкретну проблему, а не лише під назву симптому.

Що в результаті отримує клієнт?

Не просто набір тестів і не список психологічних термінів. Насамперед — структуроване розуміння того, що відбувається. Після первинної оцінки можна визначити:

1. що саме зараз є проблемою;
2. що може її підтримувати;
3. що потрібно змінити в першу чергу;
4. яка допомога є доцільною.

Надалі це розуміння може уточнюватися. Психологічна робота — процес, у якому нова інформація та зміни стану можуть потребувати перегляду початкових гіпотез, цілей і тактики допомоги. Тому професійна психологічна допомога — це не пошук універсальної техніки для конкретного симптому. Це послідовний процес:

• оцінити стан;
• зрозуміти проблему;
• сформувати робочу гіпотезу;
• визначити цілі;
• обрати відповідну тактику допомоги.

Іноді після оцінки стає зрозуміло, що потрібна психотерапевтична робота. Іноді — консультація лікаря або іншого спеціаліста. А іноді спочатку необхідно стабілізувати стан і лише потім переходити до наступного етапу. Саме тому психолог не повинен поспішати з готовими відповідями.

Спочатку потрібно уважно розібратися, що відбувається саме з цією людиною, що підтримує її труднощі та яка допомога потрібна їй зараз.

Оксана Алєксєєва
Клінічний психолог

Джерела

• American Psychological Association. APA Guidelines on Measurement-Based Care. 2025.
• American Psychological Association. Understanding Psychological Testing and Assessment. 2022.
• American Psychological Association. APA Guidelines for Psychological Assessment and Evaluation.
• World Health Organization. Mental Health Gap Action Programme (mhGAP) guideline for mental, neurological and substance use disorders. 3rd ed. 2023.
• World Health Organization. mhGAP Intervention Guide for mental, neurological and substance use disorders in non-specialized health settings. Version 2.0. 2016.