«Я ОК — Ти ОК»: як будувати стосунки, не втрачаючи ні себе, ні іншого?

«Я ОК — Ти ОК»: як будувати стосунки, не втрачаючи ні себе, ні іншого

Фраза «Я ОК — Ти ОК» давно стала частиною популярної психології. Її можна зустріти в книжках із саморозвитку, на курсах особистісного зростання та навіть у повсякденній мові. Проте мало хто знає, що за цією, на перший погляд, простою формулою стоїть ціла психологічна концепція, яка народилася не в середовищі коучів чи мотиваційних спікерів, не в тік-тоці, а в академічній психіатрії середини 20 століття.

Поняття життєвих позицій виникло в межах транзакційного аналізу (Transactional Analysis, ТА), який створив американський психіатр Ерік Берн у 1950-х роках. Берн запропонував дивитися на людське спілкування, як на систему «транзакцій» — обмінів повідомленнями між трьома его-станами особистості: Батьком, Дорослим і Дитиною.

Однак саме психіатр Томас Ентоні Гарріс, учень Берна, зробив цю теорію зрозумілою широкому загалу. У 1969 році він опублікував книгу I'm OK — You're OK, яка стала світовим бестселером, була перекладена більш ніж двадцятьма мовами і продана накладом понад 15 мільйонів примірників. Саме вона зробила вислів «I'm OK — You're OK» частиною повсякденної культури. Проте Гарріс не вигадав цю ідею з нуля. В її основі лежали ранні праці Еріка Берна про так звані життєві позиції — глибинні переконання людини про власну цінність і цінність інших людей.

У транзакційному аналізі життєва позиція — це не настрій і не свідомий вибір, а радше фундаментальне переконання, яке формується дуже рано, ще в глибокому дитинстві.

Дитина не народжується із готовою відповіддю на питання: «Яка я?» чи «Чи можна довіряти людям?». Відповідь поступово формується під впливом того, як на неї реагують дорослі.

• Чи приймають її?
• Чи соромлять?
• Чи вислуховують?
• Чи знецінюють?
• Чи можна помилятися без страху втратити любов?

Саме з цих тисяч дрібних взаємодій поступово формується одна з чотирьох базових життєвих позицій людини.

Перша — «Я не ОК — Ти ОК». Саме її Томас Гарріс вважав найпоширенішою серед дорослих людей. Маленька дитина бачить батьків сильними, великими, компетентними. Поруч із ними вона відчуває власну безпорадність. Якщо цей природний етап розвитку підсилюється критикою, соромом або емоційною холодністю, внутрішнє переконання може закріпитися: «Зі мною щось не так. Інші кращі за мене».

Друга позиція — «Я ОК — Ти не ОК». Вона часто формується, як психологічний захист. Якщо світ здається небезпечним, або люди часто кривдять, легше вирішити: «Проблема не в мені — проблема в інших». Зовні така людина може виглядати впевненою, але ця впевненість нерідко тримається на постійному контролі, критиці чи знеціненні інших.

Третя позиція — «Я не ОК — Ти не ОК». Це позиція втрати надії. Людина перестає вірити і в себе, і в інших. Вона може проявлятися у хронічному песимізмі, відчутті безсилля, депресивності або цинізмі.

І лише четверта позиція — «Я ОК — Ти ОК» — вважається конструктивною. Проте саме її найчастіше неправильно розуміють.

Багато хто помилково думає, що ця позиція «Я ОК — Ти ОК» — це не про "бути добрим" («Треба всіх приймати», «Не конфліктувати», «Не ображатися», «Поступатися», і тому подібне). Але насправді вона означає зовсім інше!

Позиція «Я ОК — Ти ОК» ґрунтується на визнанні гідності обох людей. Не правоти, бездоганності й однаковості, а саме гідності.

Інакше кажучи: я визнаю твою людську цінність, навіть якщо зараз категорично не погоджуюся з твоєю поведінкою.

І водночас: я не відмовляюся від власної цінності лише тому, що ти зі мною не згоден.

Саме це робить цю позицію такою складною.

Одним із найцікавіших моментів у сучасній психології стосунків є розмежування наміру та впливу. Людина може щиро сказати: «Я не хотів тебе образити» і це може бути щирою правдою. Але інша людина при цьому справді пережила сором, біль чи приниження. Позиція «Я ОК — Ти ОК» дозволяє одночасно визнати обидві реальності, коли сам намір не заперечується і переживання не знецінюється. Саме тому відповідь: «Я ж не мав поганого наміру!» ніколи не завершує конфлікт. Вона лише пояснює мотив. Але не бере жодної відповідальності за наслідок.

Хоча сама концепція життєвих позицій належить транзакційному аналізу, та сучасні дослідження дедалі частіше знаходять її паралелі в інших психологічних теоріях. Наприклад, дослідження Фредріка Боголста та колег (2005) показало статистично значущий зв'язок між життєвими позиціями в транзакційному аналізі та типами прив'язаності, описаними Bartholomew і Horowitz. Зокрема, позиція «Я ОК — Ти ОК» найбільше відповідала безпечному типу прив'язаності, тоді як інші життєві позиції були пов'язані з тривожними або уникаючими стилями взаємин. Це особливо цікаво, адже теорія прив'язаності сьогодні є однією з найкраще емпірично підтверджених моделей пояснення міжособистісних стосунків. Позаяк, хоча терміни різні, сучасна психологія дедалі більше підтверджує думку, що відчуття власної цінності та базова довіра до інших є фундаментом здорових взаємин.

Як виглядає «Я ОК — Ти ОК» у реальному житті?

Людина, яка перебуває в цій позиції, не прагне виграти суперечку будь-якою ціною. Її мета — не довести, хто правий, а зберегти контакт, не втративши себе.

• Тому замість: «Ти мене не поважаєш» вона скаже: «Коли це сталося, я відчула неповагу».
• Замість «Ти завжди так робиш» вона скаже: «Я помічаю, що така ситуація повторюється».
• Замість «Ти поганий чоловік» вона скаже: «Для мене така поведінка болюча».

На перший погляд різниця здається незначною, але насправді вона принципова, бо у першому випадку людина оцінює особистість іншого, а у другому — говорить про свій власний досвід.

Діти майже ніколи не засвоюють лише слова, зате добре засвоюють моделі поведінки дорослих. Якщо в родині один із батьків регулярно висміює іншого, говорить зверхньо або знецінює його переживання, дитина вивчає саме цю форму близькості. Вона робить висновок: «Любити — означає мати право принижувати» або «Якщо мені боляче, значить, я занадто чутлива».

Натомість коли дитина бачить двох дорослих, які можуть не погоджуватися, але залишаються взаємно поважними, вона отримує безцінний досвід: конфлікт не руйнує стосунки, якщо обидві людини визнають гідність одна одної.

Позиція «Я ОК — Ти ОК» не означає, що людина більше ніколи не злиться, не ображається і не помиляється. Вона означає дещо значно складніше. У найнапруженіший момент конфлікту важливо пам'ятати:

• Я можу не погоджуватися з тобою — і все одно бачити в тобі людину.
• Я можу сказати «ні» — не принижуючи.
• Я можу захищати свої межі — не заперечуючи твоєї гідності.

І, мабуть, найважливіше:

• Я не перестаю бути цінною людиною лише тому, що зараз комусь не подобаюся.

Саме в цьому і полягає суть позиції «Я ОК — Ти ОК» — не в ідеальній гармонії, а в здатності зберігати взаємну повагу навіть тоді, коли між людьми виникають розбіжності. Це не спосіб уникати конфліктів, зате чудовий інструмент, щоб проходити крізь них, не руйнуючи ані себе, ані стосунки.

Якщо вам відгукується мій підхід або ви знаєте когось, кому може бути корисна така підтримка, буду вдячна за повідомлення, відгук чи рекомендацію.