Коли тревога - не норма.
А що, якщо тривога перестала вас захищати й почала керувати вашим життям.
Що таке тривожний розлад і чим він відрізняється від звичайної тривоги? Коли варто звернутися до лікаря?
Почнемо з того, що тривога — це природний захисний механізм психіки. У своєму здоровому прояві вона допомагає нам мобілізуватися та реагувати на потенційну небезпеку. Наприклад, коли ви складаєте іспит, переходите жваву дорогу або виходите на сцену. У таких ситуаціях тривога виникає з конкретної причини й минає, щойно небезпека або стресова подія закінчуються.
Із тривожними розладами все інакше. Тривожний розлад — це група психічних станів, за яких тривога стає надто сильною, тривалою або виникає без реальної загрози та починає заважати повсякденному життю.
Існує кілька типів тривожних розладів:
- генералізований тривожний розлад — постійне надмірне занепокоєння з різних приводів;
- панічний розлад — повторювані панічні атаки;
- соціальний тривожний розлад — виражений страх соціальних ситуацій;
- специфічні фобії — сильний страх конкретних об'єктів або ситуацій.
Основні симптоми:
- постійне відчуття занепокоєння, напруження або страху;
- відчуття, що ось-ось станеться щось погане;
- труднощі з концентрацією уваги;
- дратівливість;
- порушення сну;
- прискорене серцебиття, пітливість, тремтіння;
- відчуття нестачі повітря, запаморочення, нудота;
- м'язове напруження та швидка втомлюваність.
Перш ніж звертатися до психіатра, доцільно здати низку аналізів, адже іноді причиною або чинником, що посилює тривогу, можуть бути соматичні порушення:
- загальний аналіз крові;
- феритин (для оцінки запасів заліза);
- вітамін B12 і фолієва кислота;
- вітамін D;
- магній;
- ТТГ (для виключення захворювань щитоподібної залози).
Якщо всі показники в межах норми, поставте собі два запитання:
- Чи справді загроза настільки серйозна, щоб я почувався(лася) саме так?
- Чи заважає цей стан моїй роботі, навчанню, спілкуванню або звичному життю?
Якщо хоча б на одне із цих запитань відповідь — «так», варто звернутися по допомогу до лікаря-психіатра.
А після того, як лікар допоможе зменшити інтенсивність тривоги до рівня, за якого можна ефективно працювати, у допомогу приходить психотерапія.
