Алекситимія — коли людина не може зрозуміти власні емоції
Алекситимія — коли людина не може зрозуміти власні емоції
«Що ви зараз відчуваєте?»
Це одне з найпростіших запитань, яке звучить під час психологічної консультації. Але саме після нього в моїй практиці нерідко настає довга пауза.
«Не знаю…»
І це не про небажання говорити чи приховування своїх переживань. Людина справді не може зрозуміти, що відбувається всередині.
Натомість вона детально описує інше. Серце б'ється швидше, важко вдихнути, стискає в грудях, болить шлунок, постійно напружені плечі. Саме тілесні симптоми часто стають причиною звернення до лікарів. Після численних обстежень людина чує, що серйозної патології не виявлено, однак самопочуття не покращується.
Саме тому під час психологічної оцінки важливо враховувати як емоційний стан людини, так і результати медичного обстеження. Будь-які тілесні симптоми насамперед потребують належної лікарської оцінки.
Коли медичні причини виключено або вони не пояснюють повною мірою наявні скарги, ми починаємо досліджувати не лише тілесні прояви, а й емоційний досвід. Саме тоді нерідко виявляється алекситимія.
Це не відсутність емоцій
Поширеною є думка, що люди з алекситимією нічого не відчувають. Насправді це не так.
Емоції є, але людина не завжди може їх розпізнати, зрозуміти або назвати.
Вона може помічати лише прискорене серцебиття, не усвідомлюючи, що за ним стоїть страх. Смуток іноді проявляється постійною втомою, а злість — головним болем або вираженим м'язовим напруженням.
Організм сигналізує про внутрішнє напруження, але людина не розуміє, що саме переживає.
Тому алекситимію іноді описують як труднощі перекладу «мови емоцій» у слова.
Чому це виникає
Однієї причини не існує.
На формування алекситимічних рис можуть впливати особливості виховання, коли в сім'ї не було прийнято говорити про почуття. Значення також мають емоційне нехтування, психотравмувальні події, тривалий стрес і окремі нейробіологічні особливості функціонування мозку.
У когось такі особливості формуються поступово ще в дитинстві. В інших вони можуть виникати вже в дорослому віці після важких життєвих подій як спосіб психологічного захисту.
Чому психологи приділяють цьому особливу увагу
Емоції виконують важливу функцію. Вони допомагають нам розуміти власні потреби, приймати рішення, будувати стосунки та адаптуватися до змін.
Коли людина не усвідомлює своїх переживань, вони не зникають. У частини людей емоційне напруження може проявлятися через тілесні симптоми.
Саме тому алекситимія сьогодні активно досліджується у зв'язку з психосоматичними симптомами, тривожними й депресивними розладами, хронічним болем, серцево-судинними захворюваннями та зниженням якості життя.
Водночас важливо не робити поспішних висновків. Алекситимія не є причиною всіх психосоматичних розладів, однак може впливати на їхній перебіг, ефективність лікування та процес психологічного відновлення.
Чи можна навчитися краще розуміти себе
Так.
У своїй практиці я пояснюю клієнтам, що мета психологічної роботи полягає не в тому, щоб людина стала надмірно емоційною. Важливо навчитися помічати власні переживання, розуміти, про що вони сигналізують, і знаходити безпечний спосіб їх проживати.
Це відбувається поступово. Спочатку людина вчиться звертати увагу на сигнали власного тіла. Потім — розпізнавати й називати свої емоції. Згодом починає розуміти, які потреби стоять за цими переживаннями та як подбати про себе екологічним способом.
З боку це може здаватися простим. Насправді для багатьох людей це абсолютно новий досвід.
На завершення
Алекситимія — це не слабкість характеру і не небажання говорити про почуття. Це особливість емоційного функціонування, яка може впливати на те, як людина сприймає себе, власне тіло, стосунки з іншими та якість життя загалом.
Якщо роками не вдавалося розпізнавати свої емоції, навчитися цьому за кілька днів неможливо. Але емоційну усвідомленість можна поступово розвивати. Крок за кроком людина починає краще розуміти себе, свої потреби та сигнали, які раніше залишалися непоміченими.
Іноді найважливіші зміни починаються не з відповіді на запитання «Що зі мною не так?», а з готовності чесно запитати себе: «Що я зараз насправді відчуваю?»
Використані джерела:
- Bagby R. M., Parker J. D. A., Taylor G. J. The Twenty-Item Toronto Alexithymia Scale (TAS-20). Journal of Psychosomatic Research. 1994.
- Taylor G. J., Bagby R. M., Parker J. D. A. Disorders of Affect Regulation: Alexithymia in Medical and Psychiatric Illness. Cambridge University Press, 1997.
- Luminet O., Bagby R. M., Taylor G. J. Alexithymia: Advances in Research, Theory, and Clinical Practice. Cambridge University Press, 2018.
- Матеріали лекції професора Міхаеля Руфера «Алекситимія: сучасні уявлення, діагностика та психотерапевтичні підходи».
Автор: Оксана Алєксєєва, клінічний психолог
