Чи можна переписати свій життєвий сценарій?

«Чому зі мною знову відбувається те саме?»

Це запитання хоча б раз ставила собі майже кожна людина. Одні й ті самі партнери. Одні й ті самі конфлікти. Одні й ті самі страхи. Наче життя щоразу переграє знайомий сюжет. У транзакційному аналізі це називають життєвим сценарієм — несвідомим планом життя, який формується ще в дитинстві. Парадоксально, але ці сценарії пишемо для себе ми самі. Точніше — маленькі діти всередині нас. Звичайно, не маючи дорослого досвіду, діти всередині нас робили висновки, щоб вижити та бути поруч із тими, від кого залежало її життя.

Наприклад, оці фрази-установки: «Щоб мене любили, я маю бути зручним.», «Краще мовчати, тоді мене не покарають.», «Не можна довіряти людям.», «Любов потрібно заслужити.».

Ці рішення були мудрими і єдино вірними для дитини. Але дорослішаючи, ми часто продовжуємо жити за ними, навіть коли вони вже не допомагають.

Засновник транзакційного аналізу Ерік Берн порівнював життя людини зі спектаклем, у якому сценарій написаний ще в ранньому дитинстві, а більшість людей навіть не підозрюють, що грають давно розподілені ролі. Він писав, що найбільша свобода людини починається тоді, коли вона усвідомлює: це лише сценарій, а не доля. Довгий час вважалося, що характер людини майже не змінюється після дитинства. Проте сучасні дослідження нейропластичності мозку показали інше: мозок здатний змінювати свої нейронні зв'язки протягом усього життя. Новий досвід, психотерапія, навчання та свідома практика можуть поступово змінювати звичні способи мислення людини, емоційного реагування й поведінки. Саме тому зміни можливі навіть після десятиліть життя за одним сценарієм. Водночас вони рідко бувають миттєвими — це процес, який потребує часу, повторення нового досвіду та безпечних стосунків.

Як сценарій проявляється у дорослому житті?

Наприклад, жінка, яка в дитинстві засвоїла: «Мене любитимуть лише тоді, коли я буду догоджати», у дорослому віці може боятися говорити «ні»; може часто жертвувати власними потребами заради інших, може залишатися в виснажливих стосунках десятиліттями, може часто відчувати провину, коли обирає себе. І справа не в її слабкому характері, просто вона продовжує жити за рішенням, яке колись допомогло їй отримати любов і прийняття від дорослих.

Чи можна переписати сценарій?

Так, але не можна стерти дитинство й пам'ять, чи зробити вигляд, що болю не було.

Зате можна зробити інше:

1. усвідомити свої автоматичні сценарії;
2. зрозуміти, звідки вони взялися;
3. відокремити минуле від теперішнього;
4. почати приймати нові, більш дорослі рішення.

У транзакційному аналізі цей процес називають перерішенням (redecision) — коли доросла людина свідомо переглядає рішення, прийняті колись маленькою дитиною, і обирає ті, що краще відповідають її теперішньому життю.

Пропоную вам провести невеличкий експеримент, запитавши себе:

• Яка ситуація повторюється у моєму житті найчастіше?
• Яке переконання про себе стоїть за цією історією?
• Чиє це насправді переконання — моє доросле чи тієї маленької дитини, яка колись дуже хотіла бути коханою, поміченою або захищеною?

Дайте собі чесні відповіді на ці питання. І, найважливіше запитання:

Якби сьогодні ви писали сценарій свого життя з чистого аркуша, що залишили б незмінним, а що наважилися б переписати?

Саме з цього питання часто починаються справжні зміни.

Якщо бажаєте розібратися - звертайтеся, я рада буду допомогти.