Чуттєвість — особлива якість присутності в ЖИТТІ

У межах нашого дослідження мені вбачається актуальним внести трохи етимології, аби ми розуміли, що говоримо про одне й те саме. Академічна психологія переважно оперує категоріями: «емоції», «почуття» та «відчуття», які або змішуються, або розглядаються крізь призму чистої фізіології. У філософії чуттєвість — це самостійна здатність пізнання, початковий ступінь нашого розуму, що дозволяє отримувати враження про навколишній світ через дотик, зір, слух, смак та нюх.

Ми ж у нашому дослідженні говоримо про чуттєвість, яка поєднує в собі не лише здатність людини сприймати світ через органи чуття, а й унікальні особливості її багатого внутрішнього душевного світу. Тепер — ще глибше. Чуттєвість — це не лише фізіологічна реакція на подразники, що супроводжується емоційними переживаннями. Це тонко вловлюваний фон з «еротизованим шлейфом», притаманний тільки людині як специфічний інструмент автентичності. Це стан, який у всі часи шукали діячі мистецтва, називаючи його музою та натхненням. Це непростий, незбагненний стан для того, хто його ще в собі не відкрив і не мав досвіду переживання.

Хочу зауважити: чуттєвість притаманна кожній людині. Але саме жінкам частіше властиво перебувати в цьому стані як у більш природному прояві своєї природи, надихатися й активувати цей фон, пробуджуючи його в інших. Йдеться про те, що жіноча природа, завдяки своїй біологічній та психофізіологічній організації, має здатність переживати стани глибокої тілесної залученості, естетичної насолоди та багатошарового еротичного відгуку, стаючи своєрідним провідником цієї якості присутності в житті. Проте чуттєвість розкривається у просторі взаємодії: одна людина може пробуджувати та підсилювати її в іншій, незалежно від статі та форми партнерства.

Для того щоб доступ до цього стану ставав стійкішим, необхідно навчитися відділяти себе від ментального, зовнішнього та інформаційного шуму, насолоджуватися самим собою і перебувати у взаємообміні з партнером.

Хочеться для ясності торкнутися також емоцій, почуттів та відчуттів. Їхня диференціація — це шар психічних проявів, який більш доступний когнітивним функціям. Так, це маркери чуттєвості як «електричного» фону буття. І чуттєвість тут виступає як точка балансу:

• Коли вона «спить», людина стає механічною, оцифрованою істотою.
• Коли вона перенасичена різноманітним шумом, людина втрачає здатність чути та відчувати той самий «тонкий шлейф».
• Коли вона «фонить». Попри те, що тілесний малюнок чуттєвості завжди індивідуальний, багато людей описують схожі стани внутрішньої наповненості, легкого збудження та творчого піднесення. Наприклад, внутрішньо це відчувається як приємне хвилювання внизу живота, легке еротичне збудження в тазовій зоні й відчуття легкого розпирання в грудній клітці. При фоновому стані ці прояви злегка вловлювані на рівні відчуттів, їхню глибину можна прочути, абстрагуючись від різного роду перешкод, описаних вище. Спостерігається загострення когнітивних функцій, що відкриває неймовірний творчий та ідейний потік, а також підсилює зовнішньо проявлений магнетизм.

Чуттєвість — це сила, яка спонукає людину прагнути краси, пізнання, творчості, близькості, розвитку та виходу за межі самого себе. Саме чуттєві відчуття передають глибинну суть автентичності людини. У російській мові є похідне слово від чуттєвості - «чувствование», яке описує сам процес. На мій погляд, це лінгвістична перлина. При перекладі на інші мови, слова близькі за значенням, на жаль, втрачають цей глибокий і тонкий зміст, перетворюючись на словесну плутанину.