Стосунки - як повторення звичного сценарію з дитинства
Є дуже цікаве пояснення феномену закоханості. Усі ці "метелики в животі", захват, трепет, інтерес - це гормональна реакція на те, що ми зустріли людину з такими самими програмами, травматикою, як і у нас.
Тобто це реакція на щось знайоме, звичне. Наша підсвідомість наче сигналізує нам - "саме з цією людиною ти знову проживеш все те, що проживав в дитинстві у своїй батьківській сім'ї, ми знаємо що там робити, ми там вже були, з цим партнером нам буде безпечно, у нас вже є готова стратегія поведінки".
Для мозку все звичне = безпека, а все нове і невідоме = смерть. Тому наша внутрішня програма виживання буде робити все для того, щоб ми повторювали звичні сценарії, зокрема і в стосунках. Навіть якщо в дитинстві батьки постійно сварилися чи були інші неадекватні взаємодії, дитина в таких обставинах вижила, і для еволюції це прямий сигнал, що цю атмосферу потрібно відтворити. Ситуації не обов'язково будуть повторюватись один в один, головне повторити базові відчуття, атмосферу, яка там була присутня.
У зв'язку з цим і партнера ми обираємо за трьома принципами:
- компенсація того, що не отримали в батьківській сім'ї
- повторення 1 в 1
- протиставлення (контрсценарій)
Та усі ці 3 принципи - це лише "ширма", в кінцевому результаті буде повторення сімейної атмосфери, в якій ми виросли.
А тепер можете згадати атмосферу у своїй батьківській сім'ї, які були стосунки між батьками, як вони спілкувались, як конфліктували і проаналізуйте свої реакції, поведінку з партнером. Проаналізуйте чий сценарій ви несвідомо повторюєте. Адже побачити проблему це вже перший крок до її вирішення.
