Як впоратися з «маминою дитиною»?
Ситуація: Ми з чоловіком три роки разом, в нас однорічна дитина але живемо так що рішення з мамою. Думка її важливіша, але не завжди правильна. Відчуваю, що для мене місця все менше і менше залишається, все зайняла мама. Може й не обійшлося без її думки про мене, хоч спілкуємося нормально. Не знаю як поводитися. Буває ревную до неї.
Взагалі не стикалася з таким типом чоловіків ніколи, цікава ваша думка, як з цим можна впоратися або як з цим можна жити.? Поки що жодної ревнощів від мене не було виявлено. Я ніби спостерігаю, але відчуваю як все в середині щось переповнюється