Хочу познущатися над трупом тварини
Розумієте, мене переслідують криваві думки з 10 років, зараз мені 17. І вони практично щоденні. Можуть не бути десь дні 2 максимум. Є періоди рецидиву, найстрашніший був літом 2024, всі 3 місяці. Саме тоді я вперше почала калічити трупи тварин. Протикала тіло горобця цвяхом наскрізь і розрізала. Його кров полилася по моїй руці, це було незабутньо. Іншого горобця я перетворила на криваве місиво сапкою. Штрикала дохлу курку. Труп їжака штрикала. Але я нікого не вбивала з них, вони вже були мертві. Проте на моїх руках все ж життя двох курок, чиї голови були відрубані мною за проханням батьків. Це вже було цього літа. Непоганий кар'єрний ріст, але мені не те, щоб сподобалося.
Що цікаво, від думки "я нізащо такого не зроблю" і "в цьому нема нічого такого" минув +-місяць. А я тварин люблю! В мене котик є і я не планую займатися живодерством. Поясніть, чи це живодерство? Те, що я роблю. Хоча, я вже рік планую вбити жабу, дуже хочу розчавити, зарізати і розчленувати. Побачу, як буде і чи буде.
Зараз в мені прокидається голод, жахливий, боже, як же я хочу понівечити якийсь труп. Я збираюся почати носити із собою пакет та рукавички, щоб оперативно закинути туди якогось збитого кота чи щось таке. Думаю, це можливо провернути? Потім десь залишити за гаражами, повернутися з ножем та понести в одну місцинку, де буду бавитися.
Коли я уявляю це, то перебуваю просто в екстазі. Інколи не можу стримати сміх та інші недоречні звуки. Ехх, це так недолуго звучить, я знаю, але ніяк не позбудуся. Тварин в такому плані уявляю, скоріше, як замінник, що є цілком досяжним, саме це так підкупає. Адже людина- от, чого реально бажається. Спочатку- батько. Ненавиджу його, зараз вже більше байдужості, але коли сваримося- вся злоба повертається миттю. Навіть серйозно планувала вбити його, коли мені було 13, була схема дій, як оминути покарання. Потім уявляти вбивство батька стало мало, почала брати випадкових людей. Зараз так і є. Одного разу я реально була неначе за крок до вбивства батька, була страшнюча бійка з ним, і коли я відійшла в ванну- транс і єдине в голові- "вбити". Не знаю, як тоді не сталося того злочину, як не пішла за ножем? Диво якесь. Однак досі не по собі, як згадую.
Одна з моїх мрій- вбити людину, однак точно не план. Мінімум- хочу побачити смерть на власні очі. Може тоді щось зміниться?
Які ваші думки з цього приводу? Я писала на один форум декілька разів, із схожими запитами. Але чогось конкретного не казали, два рази сказали, що дуже схоже на психопатію. Та це не так, я емпатична людина!!! Люблю, дорожу, співчуваю. На який інший діагноз це схоже? Знаю, цих показань мало, але все ж. Чи може, це взагалі цілком адекватно?
