Кожна з нас, мабуть, помічала у своєму житті певні повторювані сценарії. Незагоєні душевні рани, неусвідомлена поведінка, що передається з покоління в покоління, або ж залізобетонні переконання, які ми вперто несемо крізь роки – все це не просто залишається з нами, а й має властивість ставати сильнішим, виразнішим, знову і знову відтворюючись у нашому досвіді. І це стосується не лише особистої історії, а й долі цілих родин, суспільств, ба навіть, якщо замислитися, всього Всесвіту. У цьому є свій мінус, але, на щастя, і величезний плюс.Кожна з нас, мабуть, помічала у своєму житті певні повторювані сценарії. Незагоєні душевні рани, неусвідомлена поведінка, що передається з покоління в покоління, або ж залізобетонні переконання, які ми вперто несемо крізь роки – все це не просто залишається з нами, а й має властивість ставати сильнішим, виразнішим, знову і знову відтворюючись у нашому досвіді. І це стосується не лише особистої історії, а й долі цілих родин, суспільств, ба навіть, якщо замислитися, всього Всесвіту. У цьому є свій мінус, але, на щастя, і величезний плюс.повторювані сценарії

Коли коло замикається: тінь минулого в сьогоденні

Мінус полягає в тому, що іноді життя може перетворитися на справжнісіньку пекельну спіраль. Переживши щось дуже болісне, ми, не змінивши внутрішній шаблон, ризикуємо знову й знову натрапляти на схожі ситуації. Кожен такий повтор може лише посилювати наші негативні переконання, змушуючи говорити ті ж слова, робити ті ж дії, тим самим підживлюючи стару схему, а не змінюючи її. Коло замикається, і з кожним витком може ставати лише гірше. Часто це відчувається як якесь жорстоке прокляття, особливо коли не розумієш, що саме потрібно думати, говорити чи робити інакше, аби розірвати цей ланцюг. Реальність така, що навіть коли ми наважуємося на зміни, іноді потрібен час і декілька спроб, щоб трансформація відбулася повністю, а не частково. Тому може здаватися, що патерн вперто повторюється, незважаючи на всі наші зусилля.

Проблиск надії: повторення як шанс на зцілення

Але є й позитивний бік. Коли негативна схема знову дає про себе знати, це, перш за все, можливість її усвідомити. Це шанс зупинитися, подумати, сказати та зробити щось інакше, аби змінити звичний хід подій і отримати новий, кращий досвід. Можна сказати, що сам Всесвіт пропонує нам вбудований механізм для пробудження, розширення свідомості та зцілення. Якщо ми прагнемо стати усвідомленими, зцілити свої травми та свідомо творити своє життя, то значна частина нашої уваги має бути спрямована саме на розпізнавання цих повторюваних патернів і внесення свідомих змін на краще.

Багато хто з нас, йдучи шляхом саморозвитку, докладає чимало зусиль, аби зрозуміти, як минуле віддзеркалюється в сьогоденні. Це справді важлива частина роботи над собою. Бо якщо ми не бачимо цих зв'язків, ми не помічаємо повторень і не можемо передбачити, куди рухається ситуація.

Не лише схожість, а й відмінність: ключ до прогресу

Проте, часто ми забуваємо про інший, не менш важливий аспект: бачити, чим минуле і сьогодення не схожі. Саме усвідомлення відмінностей між "тоді" і "зараз" дозволяє нам побачити власний прогрес, помітити, як ми стали сильнішими, які нові ресурси здобули. Це допомагає не переживати травму знову і знову, не відчувати, ніби що б ми не робили, все одно приречені на повторення болісного досвіду, який, можливо, здається настільки нестерпним, що ми боїмося його не витримати.

Дозвольте пояснити на прикладі. Уявімо собі Марічку. Вона дуже віддана роботі над собою, чудово розпізнає повторювані патерни у своєму житті. Кілька років тому вона усвідомила, що всі чоловіки, з якими вона будувала стосунки, рано чи пізно емоційно віддалялися, залишаючи її покинутою. Вона зрозуміла, що цей патерн – дзеркало її дитячих переживань, пов'язаних з батьком, який так само періодично емоційно відсторонювався, різко змінюючи зацікавленість на байдужість.

Ця схема перетворювала життя Марічки на пекло, так само, як і в дитинстві. Вона відчувала себе безсилою перед іншою людиною, незахищеною, бо партнер, що віддаляється, немов не бачить і не відчуває її потреб. Вона знову й знову переживала емоційну самотність, навіть коли партнер фізично був поруч – адже це було лише тіло без справжньої присутності. Як і раніше, цей патерн активувався, коли з партнером траплялося щось емоційно приголомшливе, щось, що вона не могла контролювати. І, як і раніше, вона відчувала, що приречена на емоційне покидання, як би сильно не намагалася налагодити близькість.

Марічка була особливо розчарована, бо вона працювала над цією проблемою протягом кількох стосунків: зверталася до різних терапевтичних методів, вчилася розпізнавати "тривожні дзвіночки" у чоловіках, обирала емоційно відкритих партнерів, розривала стосунки, коли чоловік починав віддалятися і не докладав зусиль для відновлення зв'язку, замість того, щоб нескінченно тягнути його до себе. Вона навіть відвідувала соматичного терапевта, щоб впоратися з тривогою прив'язаності. І все одно, на певному етапі, Марічка відчула, що, незважаючи на всі зусилля, її дитячий кошмар повторюється, і вона безсила щось змінити. Її охопило відчуття приреченості.

Зміна фокусу: помічаючи власний зріст

Марічка виконала одну частину роботи над усвідомленням, але не іншу. Вона побачила, як патерни повторюються, що спільного між "тоді" і "зараз". Але вона ще не усвідомила, чим ці ситуації відрізняються, як змінилася вона сама. Коли Марічка нарешті звернула увагу на цю відмінність, вона побачила, що патерн насправді не просто повторюється, а видозмінюється на краще. Вона просто перебувала на іншому рівні зцілення та зміни, і в цьому полягала обіцянка покращення.

Ось деякі речі, які вона усвідомила:

• Тоді вона була дитиною, а зараз – доросла. Це критично важливо. У дитинстві вона повністю залежала від батька, поруч не було інших дорослих, хто міг би підтримати. Зараз, як доросла, вона може шукати й знаходити інші ресурси, якщо один чоловік вирішує відсторонитися. Вона може сама вирішити, чи залишатися і чекати, чи переключити свою увагу.
• Її теперішній партнер усвідомлює своє відсторонення. Хоча він, можливо, і не робить активних кроків для зміни, він це визнає. Це відрізняється від поведінки її батька та попередніх партнерів.
• Вона не самотня. У дитинстві, коли батько віддалявся, вона була абсолютно одна. Зараз у неї є найкраща подруга, яка завжди поруч і підтримує.
• Вона більше не звинувачує себе. Багато років її мучило почуття провини за те, що чоловіки від неї віддаляються. Тепер цей біль зник.
• Вона отримує професійну допомогу разом з партнером. Цього разу вона відвідує сімейного психолога, і терапевт активно допомагає її партнерові усвідомити та змінити свою поведінку. Це саме те, чого їй так не вистачало в дитинстві, коли вона самотужки намагалася "повернути" емоційну присутність батька. Це вже цілющий досвід.

Усвідомивши ці та багато інших відмінностей, Марічка відчула, як важкий тягар спадає з її плечей. Вона змогла побачити свій прогрес і менше травмуватися поточною ситуацією. Розуміння різниці між "тоді" і "зараз" стало вирішальним кроком для виходу зі стану постійного переживання травми та зміни патерну на шляху до зцілення.

Ваше власне дослідження: побачити повну картину

А тепер спробуйте і ви. Візьміть будь-який повторюваний досвід зі свого життя і свідомо пошукайте відмінності між тим, як це було "тоді", і тим, як це є "зараз". Запишіть якомога більше таких відмінностей. Якщо хочете, залучіть до цієї вправи близьких людей – іноді збоку видніше, адже вони менш емоційно залучені в нашу ситуацію.

Ось кілька питань для роздумів:

• Чим людина, яка бере участь у ситуації зараз, відрізняється від тієї, з ким починався цей патерн, або від інших людей у минулому, хто був частиною цього повторення?
• Які інші, додаткові або кращі ресурси (включно з людьми) ви маєте зараз?
• Які маленькі проблиски зцілення чи позитивні моменти ви можете помітити навіть усередині більшого болісного патерну?
• Які потенційні можливості існують зараз, яких раніше не було?
• Які знання та досвід ви маєте зараз, порівняно з минулим?
• Чим відрізняється ваше оточення та середовище?
• Що люди, які є учасниками поточного повторення, роблять інакше, ніж ті, хто був частиною цього раніше?
• Що ви можете зробити прямо зараз у цій ситуації, порівняно з тим, що могли зробити раніше?
• Що у вашому житті зараз йде добре, а раніше, коли виникав схожий патерн, можливо, було інакше?
• Що ви робите в поточній ситуації краще або ефективніше, ніж у минулому?

Коли йдеться про роботу з усвідомленням, важливо бачити повну картину, а не лише її частину. Пам'ятайте, мета не в тому, щоб використовувати одне для заперечення іншого. Важливо бачити, як все схоже, як воно повторюється, і водночас важливо бачити, як все різниться, як воно змінилося. Можливо, саме в цьому ви знайдете той антидот від відчуття безсилля чи фаталізму, який так довго шукали.