Біполярний розлад: симптоми та лікування, про які варто знати кожному

Останнім часом про біполярний розлад говорять багато — у соцмережах, на форумах, у коментарях під публікаціями. Але, на жаль, значна частина того, що звучить, — це або надмірне спрощення, або відвертий страх перед незрозумілим. Люди чують слово «біполярний» і одразу уявляють собі когось неконтрольованого, небезпечного чи «божевільного». Але правда зовсім інша.

Коли біполярний розлад правильно діагностують, лікують і супроводжують, людина здатна жити абсолютно повноцінним життям — вона працює, кохає, виховує дітей і будує масштабні плани. Проблема полягає в тому, що суспільство зазвичай помічає лише тих, хто саме зараз перебуває у гострій кризі, і помилково сприймає їх як «обличчя» всього діагнозу. Але це так само несправедливо і нелогічно, як судити про всіх водіїв лише за тими, хто потрапив в аварію.

І є ще одне надзвичайно важливе правило: психічний розлад не знімає з людини відповідальності за її вчинки. Проте такій людині може знадобитися професійна, кваліфікована допомога, щоб дістатися до того стабільного стану, коли вона знову зможе робити усвідомлений вибір. І в пошуку цієї допомоги немає жодного сорому. Найкраще, що ми як суспільство можемо зробити, — це проявити розуміння та терпіння, поки людина працює над собою та своїм здоров'ям.

Біполярний розлад І типу: що таке манія

Щоб дійсно розібратися в темі, потрібно зрозуміти, як саме встановлюється цей діагноз. В основі лежить DSM-5 (Діагностичний і статистичний посібник з психічних розладів), який використовують психіатри по всьому світу, і який є головним орієнтиром для спеціалістів в Україні.

Для підтвердження діагнозу біполярного розладу І типу обов'язковою є наявність хоча б одного розгорнутого маніакального епізоду. Він може виникнути після легшої гіпоманії, а може з'явитися сам по собі. Після манії може настати глибока депресія, а може й не бути різкого спаду. Але саме наявність манії — це неодмінна умова для першого типу.

Маніакальний епізод — це період тривалістю щонайменше один тиждень, коли настрій стає аномально піднесеним, дратівливим або надмірно «розпираючим». Людина може відчувати неймовірний, майже невичерпний приплив енергії, братися за купу нових складних проєктів, раптом вирішити за одну ніч зробити генеральне прибирання всього дому або спонтанно відкрити новий бізнес.

Під час цього тижня обов'язково мають бути присутні щонайменше три з таких ознак:

• Завищена самооцінка або грандіозність — непохитне відчуття, що ти справжній геній і абсолютно все тобі під силу.
• Зменшена потреба у сні — людина почувається повністю бадьорою та повною сил всього після двох-трьох годин сну. Це одна з найпомітніших і найхарактерніших ознак, яка часто першою впадає в око фахівцям.
• Підвищена балакучість — мовлення стає дуже швидким, гучним і майже безперервним. Слова ніби зливаються в один потік, і вставити хоча б репліку збоку практично неможливо.
• Стрибки ідей — думки несуться в голові з такою шаленою швидкістю, що зупинитися і сфокусуватися на якійсь одній просто не вдається.
• Надмірне відволікання — увагу дуже легко перетягують дрібниці, навіть абсолютно несуттєві речі чи фонові звуки.
• Підвищена активність або психомоторне збудження — людина фізично не може всидіти на місці, постійно відчуває внутрішнє напруження і дратівливість, ніби всередині все кипить і вирує.
• Ризикована поведінка — імпульсивні, необдумані покупки на великі суми, вкрай ризиковані фінансові інвестиції або дії з потенційно тяжкими наслідками для життя та здоров'я.

Важливе уточнення: справжній маніакальний епізод не повинен бути спричинений вживанням алкоголю, наркотичних речовин чи впливом іншого медичного стану — він виникає сам по собі, як прямий прояв психічного розладу.

Як це відчувається зсередини

Найбільший парадокс манії полягає в тому, що поки вона триває, людина часто почувається просто чудово. У неї з'являється стільки вільної енергії, стільки креативних ідей, що сон здається чимось зайвим і нудним, а впевненість у власних силах просто зашкалює. Здається, що саме зараз ти максимально продуктивний і абсолютно нездоланний.

Але це відчуття вкрай оманливе, і воно дуже швидко закінчується.

Коли маніакальний епізод неминуче минає, залишаються болючі наслідки: глибокий сором, розгубленість і відчай. Хтось за один день імпульсивно витратив десятки тисяч на абсолютно непотрібні речі, залізши в борги. Хтось зрадив коханому партнеру, повівся так, як ніколи б не дозволив собі у звичайному стані — і тепер просто не уявляє, як із цим жити далі. Хтось дзвонив колегам чи керівництву о третій ночі з черговою «геніальною бізнес-ідеєю». Хтось виходив у прямий ефір у соцмережах і тепер щиро жахається від того, що встиг наговорити на публіку.

Треба розуміти, що під час манії людина — це не зовсім вона сама. Вона тимчасово втрачає здатність мислити тверезо та критично. Їй конче потрібна професійна медична допомога. А ще — хоча б кілька днів нормального, глибокого сну для відновлення нервової системи.

Біполярний розлад ІІ типу: набагато більше, ніж «просто депресія»

Багато людей навіть не здогадуються, що існують два різні типи біполярного розладу. І це велика проблема, адже біполярний розлад ІІ типу може виглядати збоку і відчуватися зсередини зовсім інакше.

Для встановлення діагнозу ІІ типу потрібна наявність хоча б одного гіпоманіакального епізоду та щонайменше одного великого депресивного епізоду.

Гіпоманія — це, по суті, «молодша сестра» манії. Її симптоми дуже схожі, але вони тривають менше — щонайменше чотири дні (а не цілий тиждень) — і зазвичай є не такими інтенсивними. Але це зовсім не означає, що гіпоманія переноситься «легко». Вона може бути такою ж виснажливою, неприємною і мати руйнівні наслідки для життя.

Якщо досвідчений спеціаліст вчасно помічає ранні ознаки гіпоманії — раптово піднесений настрій, різке зменшення потреби у сні — з'являється реальний шанс медикаментозно втрутитися і не допустити переходу стану у повноцінну манію.

Однак головна і найважча біда ІІ типу — це саме депресія. Статистика свідчить, що саме в глибокому депресивному стані люди з цим діагнозом проводять левову частку свого часу. Для цього стану характерні:

• Пригнічений, похмурий настрій та повна втрата інтересу до всього, що раніше приносило радість і втіху;
• Різкі зміни апетиту (відмова від їжі або переїдання) і серйозні порушення сну (безсоння або гіперсомнія);
• Постійна, виснажлива втома навіть без фізичних навантажень;
• Значні труднощі з концентрацією уваги та прийняттям найпростіших рішень;
• Нав'язливі думки про власну нікчемність, смерть або суїцид;
• Відчуття сильної загальмованості або, навпаки, постійного, виснажливого внутрішнього неспокою.

Ці важкі симптоми тривають більшість днів протягом щонайменше двох тижнів поспіль.

Пастка з антидепресантами

Існує дуже небезпечна ситуація, яка, на жаль, трапляється в клінічній практиці досить часто: людина звертається до лікаря зі скаргами на важку депресію, їй призначають стандартний антидепресант. І це було б абсолютно правильним рішенням, якби це була звичайна, уніполярна депресія. Але у випадку прихованого біполярного розладу антидепресант може зіграти злий жарт і «викинути» людину з депресії прямо в гіпоманію або навіть спровокувати повноцінну гостру манію. Саме через таку інверсію фази чимало людей з ІІ типом вперше дізнаються, що їхня тривала депресія — це лише одна сторона медалі.

Що справді допомагає і рятує

При біполярному розладі основою лікування є не класичні антидепресанти, а стабілізатори настрою (нормотиміки) та атипові антипсихотики. Саме тому критично важливо звернутися до висококваліфікованого психіатра, пройти ретельну, глибоку діагностику і підібрати ту індивідуальну схему лікування, яка підходить і допомагає саме вам.

Іноді відомі люди у своїх інтерв'ю говорять, що медикаменти «вбивають» їхню творчість, притупляють емоції або що вони «не відчувають себе собою» на таблетках. Але, якщо бути до кінця чесними, набагато краще жити стабільно на препаратах, які надійно запобігають і руйнівним злетам, і чорним падінням, ніж роками розгрібати страшні наслідки неконтрольованих епізодів. Ви маєте повне право активно комунікувати зі своїм лікарем і запитувати: які є побічні ефекти? Як довго потрібно приймати ці ліки? Які існують сучасні альтернативи? Цілком можливо, що вам доведеться обережно спробувати кілька різних варіантів, перш ніж ви знайдете свій ідеальний препарат — і це абсолютно нормальна світова практика.

Регулярна робота з психотерапевтом є не менш важливою складовою одужання. Кваліфікований спеціаліст допоможе вам безпечно проаналізувати власний болісний досвід, навчить вчасно розпізнавати найперші, ледь помітні ознаки наближення епізоду та дасть дієві інструменти, як справлятися з депресивними симптомами, поки вони не поглинули вас повністю.

А ще дуже прості, суто практичні речі можуть суттєво захистити вас і ваше майбутнє: наприклад, заздалегідь встановити жорсткий ліміт на банківських картках, домовитися з найближчими рідними, щоб вони тимчасово змінювали паролі від ваших соцмереж при перших же ознаках початку епізоду. Тобто зробити все можливе, що вбереже вас від руйнівних імпульсивних рішень у ті моменти, коли тверезо мислити стає надто складно.

Головне, що хочеться сказати

Біполярний розлад — це категорично не «божевілля» і точно не вирок на все життя. Це серйозний медичний діагноз, який просто потребує правильного, сучасного лікування та надійної підтримки. Як і будь-яке інше хронічне захворювання — чи то фізичне, чи психічне — він вимагає уваги до себе, певної життєвої дисципліни та щирого розуміння з боку близького оточення.

А коли все це є — люди з біполярним розладом живуть повне, яскраве, успішне і глибоко наповнене сенсом життя. І вони абсолютно заслуговують на те, щоб суспільство сприймало їх саме так — з повагою, без стигматизуючих ярликів і без безпідставного страху.

Література:

• American Psychiatric Association. (2013). Diagnostic and Statistical Manual of Mental Disorders (5th ed.). Arlington, VA: American Psychiatric Publishing. (Основне діагностичне керівництво, що містить чіткі критерії біполярного розладу І та ІІ типу, маніакального, гіпоманіакального та великого депресивного епізодів).
• Goodwin, F.K., & Jamison, K.R. (2007). Manic-Depressive Illness: Bipolar Disorders and Recurrent Depression (2nd ed.). New York: Oxford University Press. (Фундаментальна монографія, що глибоко та всебічно висвітлює клініку, перебіг, сучасне лікування та прогноз біполярних розладів).
• Geddes, J.R., & Miklowitz, D.J. (2013). Treatment of bipolar disorder. The Lancet, 381(9878), 1672–1682. (Авторитетний огляд сучасних доказових підходів до лікування біполярного розладу, включаючи застосування стабілізаторів настрою та атипових антипсихотиків).
• Напрєєнко О.К. (ред.). (2001). Психіатрія. Київ: Здоров'я. (Базовий підручник із психіатрії для українських медичних закладів вищої освіти, що містить детальні розділи про афективні розлади, зокрема біполярний афективний розлад).