Про той момент, коли ти ніби поруч, але дуже далеко.

Іноді люди приходять із фразою:

«Я у стосунках, але почуваюся самотньо».

Це дуже тонкий і болісний стан. Зовні все може виглядати нормально: розмови, побут, спільні плани. Але всередині відчуття, що тебе не чують, не бачать, не відчувають. У таких моментах люди часто починають сумніватися в собі, знецінювати свої почуття або звинувачувати партнера.

Насправді це не завжди про «погані стосунки». Часто це про втрату емоційного контакту. Коли замість живої присутності з’являється напруга, очікування, образи й страх сказати зайве.

Для мене важливо говорити про це чесно: емоційна дистанція не вирок. Але вона завжди сигнал. І якщо його ігнорувати, дистанція тільки зростає.