Ми обираємо обираючи

«Ми не можемо змінити те, що сталося, ми не можемо змінити те, що ми зробили або що зробили з нами. Але ми можемо обирати, як нам жити зараз».

...Адже дійсно, наше життя є наслідком наших виборів, але нам дуже важко це визнати. Легше шукати винних чи звинувачувати обставини.

Чому так стається?

Звинувачувати долю, батьків чи токсичне оточення — це психологічний захист. Поки винен хтось інший, ми залишаємося «жертвою обставин», а отже — звільняємо себе від відповідальності за зміни. Це дає ілюзорне полегшення, але забирає головне — силу щось змінити.

Визнати свою роль у власному житті — це не про самобичування чи провину. Це про повернення контролю.

Коли я кажу: «Це мій вибір бути тут», «Це мій вибір терпіти таке ставлення», «Це мій вибір не ризикувати», — мені стає боляче. Але саме в цей момент з’являється вихід. Бо якщо це вибрав я, то я ж можу вибрати й інше.

Ми не обираємо те, що з нами стається, але ми щодня обираємо, що з цим робити далі.

Свобода починається там, де закінчуються виправдання