Чому так важко записати сторіс ? Частина2

Пройшло тижня два з моменту публікації першої частини цього питання.

Нічого не змінилось , я так само боюсь проявитись у рілс і розмовних сторіс. Хоча сказати і розповісти є про що. Тай інші блогери, часто кажуть про цей самий страх і діляться своїми штуками . Мені воно не дуже підходить.

З психологічної точки зору , я жертва обмежених переконань про себе саму. Що це означає - це означає, що не дивлячись на любі мої досягнення я завжди вважаю себе "не до" :

"Ай недовчилась, однокласники кращі", "та зараз усі психологи , є і кращі ніж я", "тай що з того що я рік регулярно займаюсь йогою, я ще не стою на голові як вона", "ну і що, що я кинула палити 8 місяців тому , є люди які все життя не курили" і так до безкінечності.

Знайомі фрази?

Так от саме ці фрази , які я впродовж багатьох років носила в собі і головне вірила в них , сформували моє уявлення про себе.
Тому так важко починати щось.

Але чи правда все те що говорить той внутрішній голос? Чий це голос? Що він хоче насправді?

Зі своїм терапевтом , я працювала над цим. І дійшли до того що цей голос хоче , щоб я не зганьбилась. Насправді він хоче зробити з мене ідеал , але він не живе в реальному світі і нажаль, не бачить , що ідеального немає , і через це він не дає мені шансу на помилку.

Я на тому етапі , коли починаю приймати цей голос , вчусь відповідати йому.

А зовнішньо я почала практикувати вдячності , і проговорювати в голос і радіти своїм маленьким перемогам над собою.
І почала говорити близьким, скільки всього я роблю у своєму житті. Коли це виходить з мого роту , я починаю ніби бачити з боку себе і розуміти наскільки я , все ж так сильна і багатогранна особистість. І підходжу до того , з чого почала цю статтю, то чому мені все ж таки важко записувати сторі, чи дійсно важко і страшно ? Чи може справа зовсім не в цьому ?

У моїй голові є купка ідей для блогу. І це лише питання часу.

Поки розбирала це , з'явилась впевненість в собі у інших сферах і це чудово.

Дякую , що читали.