Вміння бачити й називати свій страх — одна з найважливіших навичок емоційного інтелекту.

Ми реально починаємо діяти не тоді, коли ТРЕБА, а тоді, коли вже ДОСТАТНЬО СТРАШНО залишати все як є.

• Страх втратити здоров’я змушує змінювати звички.
• Страх втратити роботу — штовхає на нові ідеї.
• Страх бути «не тим» у чужих очах — народжує проактивність.
• Страх втратити близьких — змушує більше цінувати час із ними.
• Страх програти — підштовхує тренуватися наполегливіше.
• Страх втратити клієнта — стимулює шукати нові рішення й підвищувати якість.
• Страх відстати від колег — мотивує розвивати нові навички.
• Страх згаяти життя даремно — стає поштовхом до змін і нових стартів.
• Страх втратити можливість — спонукає діяти швидше, не відкладаючи.

Страх може підштовхувати, але інколи він зупиняє...

• Страх помилитися — паралізує і не дає зробити перший крок.
• Страх виглядати «смішним» — вбиває ідеї ще до того, як вони з’являться назовні.
• Страх втратити стабільність — тримає у роботі, яка давно виснажує.
• Страх конфлікту — змушує погоджуватися там, де потрібно відстоювати межі.
• Страх невідомості — утримує у знайомому, навіть якщо воно вже шкодить.

Але страх — не ворог. Це сигнал.
Коли усвідомлюєш його — він стає енергією для дії.
Коли ігноруєш — він виснажує і гальмує.

Ти не дієш не тому, що «бракує мотивації».
Ти не дієш, бо тобі ще недостатньо страшно.