Опора на страждання

Мені іноді здається, що я страждаю по графіку.
Не тому що люблю драму.
А тому що хоча б зрозуміло, що відбувається.

Треба вирішити, куди рухатись далі як фахівець у чужій країні?
Переосмислити напрям?
А у відповідь - білий шум.

Психіка каже: «Не рипайся. Тримайся за старе. Ось тобі страждання».

Старий надійний механізм:

• знову все не так
• в усіх виходить, я одна "як здастє"
• навіщо я взагалі в це полізла

Вітаю. У вас опора на страждання.
Надійна, як старі джинси. Незручна до жаху, але ж звична.
Працює кепсько, але не страшно.
Не веде нікуди, але ж своя.

Страждання - це камінь.
Зручно сидіти, коли навколо трясе.
Але їхати на ньому так собі ідея.

І цього навіть є офіційна назва - толерантність до невизначеності. Ні, це не маячня з інстаграму. Це реальний психфактор.

Є такий дядько - R. Nicholas Carleton. Психолог, а не блогер.
Він проаналізував десятки досліджень і сказав прямо:
"Низька толерантність до невизначеності - це не риса характеру, а ризик-фактор".

Що саме вона тягне за собою:

• тривожні розлади
• уникнення
• прокрастинацію
• румінацію (так, це коли прокручуєш одне й те ж по колу)
• емоційне вигорання

Якщо у вас зараз:

• думаєш багато
• не рухаєшся нікуди
• зависла
• знов розчарування в собі

То це не «мені бракує мотивації».
Це психіка дістала довідку. Там написано:
«Вона не вивозить “я не знаю”. Рекоменовано страждати».

Що з цим робити?
Ніякого просвітлення.
Я перестала шукати “ресурси” і почала шукати опори.
Реальні, не глянцеві:

• чесність: я взагалі не розумію, що роблю, але якось рухаюсь. Хто зна, куди мене це приведе.
• дія на 20 хвилин: без драйву, але стабільно. Як "Отче наш".
• паузи без саморефлексіі і телефону в руках.
• розмови з тими, хто надихає, стимулює. Так, правильне оточення.
• і головне: бути собою, навіть тоді, коли не знаю ким бути.

Людиною, якій не треба здавати звіти щодня.
Яку можна підтримати, а не лагодити.

І десь із цього місця з’являється енергія.
Не для злетів. А щоб просто не впасти.

Менше внутрішньої війни - більше повітря.
Це вже не про «збери себе докупи».
Це про: «Ти тримаєшся - і цього вже достатньо».