Чому ми почуваємося такими самотніми у світі, де всі на зв'язку?
Чи не дивно, що у світі, де нас оточують мільярди людей, де технології, здавалося б, мали стерти всі відстані, почуття ізоляції стало ледь не епідемією? Іронія в тому, що самотність відчувають дуже багато з нас, але кожен переживає її наодинці, впевнений у своїй унікальності. Мені, як і багатьом, знайоме це тихе відчуття відірваності, і саме тому я почала заглиблюватися в це питання. Це не просто хандра чи поганий настрій — це щось значно глибше, що стосується кожного з нас.
Дослідження останніх років малюють невтішну картину: приблизно кожен другий дорослий відчуває помітну самотність. Особливо гостро це стосується молоді, у якої, попри сотні друзів у соцмережах, кількість справді близьких людей невпинно зменшується. Ми стали менше брати участь у житті своїх громад, рідше ходити в гості й просто говорити віч-на-віч. Здається, ми розівчилися бути разом.
Коріння нашої ізоляції
Колись наші соціальні зв'язки будувалися на живих зустрічах, спільній праці, вечірніх посиденьках. Сьогодні значну частину цього простору зайняли екрани. Змінилися суспільні норми, а технології, які обіцяли нас об'єднати, часто лише створюють ілюзію зв'язку. Пандемія COVID-19 лише посилила ці тенденції, замкнувши нас у чотирьох стінах і остаточно перевівши спілкування в онлайн.
В результаті цього багато хто з нас відчуває себе покинутим та невидимим посеред натовпу. І це відчуття — набагато більше, ніж просто сум.
Більше, ніж просто поганий настрій
Самотність — це не просто душевний біль; вона залишає цілком реальні шрами на нашому фізичному та психічному здоров'ї. Науково доведено, що тривала соціальна ізоляція значно збільшує ризик серцево-судинних захворювань, деменції, депресії та тривожних розладів. Наше тіло та розум не створені для існування у вакуумі.
З іншого боку, міцні соціальні зв'язки діють як справжній захисний щит. Вони покращують когнітивні функції, зміцнюють імунітет і дарують позитивні емоції. Гарна новина полягає в тому, що ми не безсилі. Роблячи невеликі, але регулярні кроки, ми можемо відновити втрачені зв'язки та значно покращити якість свого життя.
Чотири нитки для міцніших зв'язків
1. Плекайте свою мережу підтримки. Справа не в сотнях друзів у соціальних мережах, а в кількох людях, яким можна зателефонувати серед ночі. Якість стосунків завжди важливіша за їх кількість. Спробуйте виділяти хоча б кілька хвилин щодня, щоб свідомо підтримувати зв'язок. Простий дзвінок, повідомлення зі словами "просто згадав(ла) про тебе" або несподіваний візит — ці маленькі жести, якщо робити їх постійно, створюють міцне відчуття єдності. Також не варто недооцінювати силу спільних інтересів. Спортивна секція, гурток за хобі, волонтерська організація — участь у таких групах дає відчуття приналежності та мети.
2. Віддавайте та просіть про допомогу. Один з найпотужніших антидотів проти самотності — це служіння іншим. Прості акти доброти та щедрості допомагають нам відчути зв'язок зі світом і нагадують, що нам є що запропонувати. Допоможіть сусідам, підтримайте колегу, станьте волонтером. Не менш важливо вміти просити про допомогу. Нам часто здається, що це прояв слабкості, але насправді це ознака сили та довіри. Ви будете здивовані, як багато людей готові допомогти, варто лише попросити.
3. Будьте присутніми тут і зараз. Коли ви з кимось, будьте з ним по-справжньому. Найцінніший подарунок, який ви можете зробити іншій людині, — це ваша повна, неподільна увага. Відкладіть телефон, коли обідаєте з другом. Закрийте ноутбук, коли розмовляєте по відеозв'язку. Кілька хвилин щирої, сфокусованої розмови приносять набагато більше задоволення, ніж година спілкування з постійними відволіканнями. Ставте запитання і, що ще важливіше, слухайте відповіді. Дозвольте людині відчути, що її бачать, чують і цінують.
4. Обирайте здорові взаємодії. Важливо не тільки створювати нові зв'язки, але й аналізувати існуючі. Скоротіть час, проведений у соціальних мережах, якщо помічаєте, що він викликає у вас почуття заздрості чи неповноцінності. Обмежте спілкування з людьми, після якого ви почуваєтеся спустошеними. І, будь ласка, не бійтеся звертатися по професійну допомогу. Якщо ви відчуваєте, що стрес, самотність або ізоляція стають нестерпними, розмова з лікарем чи психотерапевтом — це відповідальний крок до турботи про себе. Знайте, що ви не самі.
Майже кожен з нас знає когось, хто бореться із самотністю, або ж сам проходив через це. Я мрію, щоб наші діти росли у світі, де вони матимуть міцні, здорові стосунки та відчуття спільноти. У світі, де вони знатимуть, що просити про допомогу — це не слабкість, а сила. І ми можемо побудувати такий світ разом. Почнімо плести цю мережу підтримки — один добрий вчинок, одна щира розмова за раз.
Література:
- Vivek H. Murthy. Together: The Healing Power of Human Connection in a Sometimes Lonely World. Harper Wave, 2020.
(Анотація: Книга 21-го головного хірурга США, на ідеях якої значною мірою базується ця стаття. Доктор Мерті розглядає самотність як кризу громадського здоров'я, аналізує її причини, глибокий вплив на фізичне та психічне благополуччя та пропонує стратегії для відновлення соціальних зв'язків на особистому та суспільному рівнях.) - John T. Cacioppo & William Patrick. Loneliness: Human Nature and the Need for Social Connection. W. W. Norton & Company, 2008.
(Анотація: Фундаментальна наукова праця одного з провідних дослідників самотності. Качіоппо пояснює біологічні та еволюційні механізми самотності, доводить її руйнівний вплив на здоров'я на клітинному рівні та підтверджує тезу статті про те, що соціальна ізоляція є серйозним фактором ризику для здоров'я.) - Титаренко Т. М. Психологія життєвої кризи. Главник, 2007.
(Анотація: Праця відомої української психологині, яка досліджує особистість у складних життєвих обставинах. Хоча книга ширша за тему самотності, вона детально розглядає стани ізоляції та відчуження як компоненти життєвих криз, а також пропонує психологічні техніки для їх подолання, що доповнює практичні поради, наведені у статті.)