Про що свідчать сльози?
Сльози — це глибокий акт довіри і зцілення, бо вони торкаються самих глибин нашої вразливості.
Сльози — це дозвіл собі бути справжнім/-ьою. Коли хтось плаче поруч або дозволяє собі це — він ніби каже: "Я довіряю, що тут безпечно."
Сльози — це вивільнення. Коли ми стримуємо сльози, ми стримуємо емоції. А коли дозволяємо їм текти — тіло очищується, емоція проходить. В цьому акті є зцілення: тілесне, емоційне, навіть духовне.
Сльози створюють зв'язок справжній, без масок.
Сльози — знак прийняття болю. Замість втечі чи боротьби ми кажемо: "Я готовий це відчути". І тоді біль починає трансформуватись. Прийняття — перший крок до зцілення.
З тілесної точки зору
Те, що ми часто називаємо "не можу стримати сльози", — це прояв глибокої роботи вегетативної нервової системи, яка регулює наші реакції на безпеку або небезпеку.
Ось що відбувається в тілі:
-
Активація парасимпатичної системи (відчуття безпеки)
Коли ми з кимось близьким, хто викликає довіру, активується парасимпатична система — гілка нервової системи, що відповідає за розслаблення. Це той самий стан, коли ми спимо, переварюємо їжу, або... плачемо. Бо плач — це теж розрядка. Іноді тіло ніби каже: "О, тут безпечно. Можна скинути цей вантаж."
-
Розморожування (якщо раніше була “заморозка”)
Коли ми жили в стресі, особливо хронічному, тіло часто “заморожує” емоції — щоб вижити. Але коли поруч людина, яка любить, ми починаємо “відтавати”. І тоді може прорвати: сльозами, тремтінням, важким диханням. Це ніби тіло розпаковує те, що довго ховалося в глибинах.
-
Окситоцин і зцілення
У контакті з близькою людиною виділяється окситоцин — гормон довіри й прив’язаності. Він знижує рівень кортизолу (гормону стресу) і активує здатність до емпатії, тепла, зв’язку. Цей гормон прямо пов'язаний із відчуттям: "Мені можна плакати. Мене не відкинуть."
-
Внутрішній конфлікт розряджається
Часто ми всередині тримаємо протилежні сили: “Тримайся, не показуй емоції” і “Мені боляче, я не можу це не відчути”. У близьких стосунках одна частина (контроль) слабшає, а інша (емоційна) бере гору. Тіло видає сльози — як сигнал розрядки.
Тому сльози — це не слабкість, а часто ознака того, що тіло нарешті може бути в безпеці. І це прекрасно.