Проживати емоції
Ми часто приховуємо ті емоції, які справді відчуваємо. Забороняючи собі злитися, дратуватися або сумувати.
Адже багато у вираженні емоцій зумовлено культурою, вихованням. А ще самою ситуацією. Часто, наприклад, ми стримуємось у спілкуванні з близькими. Або на роботі, з колегами та керівництвом.
Тому що крикнути тоді, коли цього хочеться - далеко не завжди нормально. Ми звикли вважати, що краще промовчати, "проковтнути".
Пригнічені емоції залишаються в нашому тілі, знаходячи собі місце в різних його частинах.
В особливо гострі моменти ми можемо відчувати це: тяжкість чи тремтіння в руках і ногах, відчуття кома в горлі, біль чи тяжкість у грудях, затримка дихання, головний біль.
Коли ми пригнічуємо одну емоцію, натомість з'являється інша емоція. Тому є сенс говорити про первинну емоцію. Вона є основою нашого стану.
Наприклад, людина відкрито виражає чи відчуває гнів, за яким насправді ховається образа. Тобто ми відчуваємо те, що нам “простіше” виразити.
Виявляємо те, що не покаже нашу вразливість і не зробить нас слабкими в очах іншого. Тому що "ображатися" та "плакати" часто асоціюється зі слабкістю. Хоч ми розуміємо раціональною частиною мозку, що це не так.
Емоції – індикатор наших потреб та істинного стану. І важливо:
Помічати свої емоції.
Називати або якось позначати емоції. Словами. Наприклад, "зараз я сумую/мені прикро/я відчуваю смуток/злюся. Це корисна навичка, яку ми можемо дати своїм дітям. Можемо навчити їх бути в контакті зі своїми емоціями.
Спостерігати. Зайняти позицію спостерігача свого внутрішнього досвіду, дозволити емоціям бути.
Розуміти, які потреби стоять за цими емоціями.
Пов'язувати емоції з конкретними подіями.
Пропоную корисну техніку.
✔Протягом тижня кожен день записуйте всі емоції, які відчуваєте.
✔В кінці кожного дня випишіть 3 найнеприємніші та 3 найпозитивніші емоції.
✔Проаналізуйте, з якими ситуаціями пов'язані емоції як позитивного, так і негативного спектра.
Приймайте свої емоції. Це перший крок на шляху до того, щоб конструктивно виражати їх.