Коли тревога - не норма.

А що, якщо тривога перестала вас захищати й почала керувати вашим життям.

Що таке тривожний розлад і чим він відрізняється від звичайної тривоги? Коли варто звернутися до лікаря?

Почнемо з того, що тривога — це природний захисний механізм психіки. У своєму здоровому прояві вона допомагає нам мобілізуватися та реагувати на потенційну небезпеку. Наприклад, коли ви складаєте іспит, переходите жваву дорогу або виходите на сцену. У таких ситуаціях тривога виникає з конкретної причини й минає, щойно небезпека або стресова подія закінчуються.

Із тривожними розладами все інакше. Тривожний розлад — це група психічних станів, за яких тривога стає надто сильною, тривалою або виникає без реальної загрози та починає заважати повсякденному життю.

Існує кілька типів тривожних розладів:

• генералізований тривожний розлад — постійне надмірне занепокоєння з різних приводів;
• панічний розлад — повторювані панічні атаки;
• соціальний тривожний розлад — виражений страх соціальних ситуацій;
• специфічні фобії — сильний страх конкретних об'єктів або ситуацій.

Основні симптоми:

• постійне відчуття занепокоєння, напруження або страху;
• відчуття, що ось-ось станеться щось погане;
• труднощі з концентрацією уваги;
• дратівливість;
• порушення сну;
• прискорене серцебиття, пітливість, тремтіння;
• відчуття нестачі повітря, запаморочення, нудота;
• м'язове напруження та швидка втомлюваність.

Перш ніж звертатися до психіатра, доцільно здати низку аналізів, адже іноді причиною або чинником, що посилює тривогу, можуть бути соматичні порушення:

• загальний аналіз крові;
• феритин (для оцінки запасів заліза);
• вітамін B12 і фолієва кислота;
• вітамін D;
• магній;
• ТТГ (для виключення захворювань щитоподібної залози).

Якщо всі показники в межах норми, поставте собі два запитання:

• Чи справді загроза настільки серйозна, щоб я почувався(лася) саме так?
• Чи заважає цей стан моїй роботі, навчанню, спілкуванню або звичному життю?

Якщо хоча б на одне із цих запитань відповідь — «так», варто звернутися по допомогу до лікаря-психіатра.

А після того, як лікар допоможе зменшити інтенсивність тривоги до рівня, за якого можна ефективно працювати, у допомогу приходить психотерапія.