Жаме вю — протилежність дежа вю: чому знайоме раптом стає чужим?

Спробуйте простий експеримент. Візьміть ручку і напишіть слово «хліб» тридцять разів поспіль. Повільно, акуратно, літера за літерою. Десь на двадцятому повторі зупиніться і подивіться на те, що написали. Є велика ймовірність, що це абсолютно звичне, знайоме з дитинства слово раптом здасться вам… чужим. Ніби літери — просто довільні карлючки, позбавлені будь-якого значення. Ніби ви ніколи раніше цього слова не бачили.

Це відчуття називається жаме вю (від французького jamais vu — «ніколи не бачене»). І якщо ви думаєте, що це щось рідкісне чи дивне, — ви здивуєтесь, наскільки часто воно трапляється.

Протилежність дежа вю

Більшість людей чули про дежа вю — те моторошне відчуття, коли нова ситуація здається знайомою, ніби ви вже це переживали. Жаме вю діє з точністю до навпаки: щось абсолютно знайоме раптом стає чужим і незрозумілим.

Уявіть: ви йдете коридором власної квартири — тим самим, яким ходите щодня вже десять років. І раптом на одну мить він здається вам незнайомим. Ніби ви потрапили в чуже помешкання. Шпалери ті самі, меблі на місці, але щось невловимо змінилося — не навколо вас, а всередині. Мозок на частку секунди «вимкнув» впізнавання — і звична реальність тріснула.

Це не фантазія і не розлад психіки. Це реальний когнітивний феномен, який активно досліджують нейронауковці та психологи по всьому світу.

Чому мозок «забуває» знайоме?

Наш мозок — надзвичайно ефективна система, але навіть він іноді дає збої. Ключовий механізм, що стоїть за жаме вю, називається семантичним насиченням.

Як це працює? Коли ви повторюєте слово знову і знову, нейронні ланцюги, відповідальні за його значення, поступово «втомлюються». Вони перестають активуватися з тією ж інтенсивністю. Слово залишається — а сенс випаровується. Ви бачите форму літер, чуєте звук, але зв'язок із значенням обривається.

Когнітивний нейропсихолог Кріс Мулен провів серію експериментів, у яких просив учасників багаторазово записувати одне й те саме слово. Після тридцяти й більше повторень значна частина людей повідомляла: слово «переставало бути словом». Виглядало як безглуздий набір символів.

Але жаме вю — це не тільки про слова. Воно може виникати в моменти:

• сильної втоми або стресу;
• когнітивного перевантаження;
• дисоціативних станів;
• а в рідкісних випадках — під час епілептичних нападів скроневої частки мозку.

Для більшості людей це абсолютно нешкідливий збій, який минає за лічені секунди.

Коли реальність тріщить по швах

Жаме вю цікаве не лише з наукової, а й із філософської точки зору. Якщо щось настільки просте, як звичайне слово, може раптом втратити сенс — наскільки стабільна наша реальність загалом?

Зиґмунд Фройд свого часу описував подібні моменти як тріщини у свідомості, крізь які просвічує несвідоме. Він досліджував це через концепцію «моторошного» (Das Unheimliche), вважаючи: коли звичне раптом стає лякаючим чи чужим, ми стикаємося з тим, що зазвичай приховано або витіснено від нашого сприйняття.

Французький філософ Жан-Поль Сартр у романі «Нудота» змалював героя, який переживає щось дуже схоже: предмети навколо — дерева, лавки, камінці — раптом втрачають свою «нормальність» і постають як щось сире, незрозуміле, позбавлене звичних ярликів. Це блискуче художнє зображення того самого стану, коли мозок перестає автоматично надавати речам значення.

І ось що з цього випливає: значення — це не властивість речей. Це продукт нашого мозку. Ми не «зчитуємо» сенс зі світу — ми його конструюємо. Щомиті. Безперервно. А коли цей процес на секунду зупиняється, ми бачимо, наскільки хистким є те, що звикли вважати реальністю.

Жаме вю у повсякденному житті

Цей феномен трапляється частіше, ніж може здатися. Ви могли стикатися з ним, навіть не знаючи його назви.

Письменники і редактори, які годинами працюють з текстами, нерідко ловлять себе на тому, що звичайні слова починають виглядати «неправильно». Студенти під час підготовки до іспитів іноді відчувають, що терміни, вивчені напам'ять, раптом здаються безглуздими. А буває, що ви дивитесь на власний підпис — і думаєте: «Це точно я писав?»

Дослідники зазначають, що стрес, недосипання та монотонна діяльність суттєво підвищують ймовірність жаме вю. Мозок, який працює на межі своїх можливостей, частіше допускає помилки у системі впізнавання. Це не хвороба — це особливість системи, побудованої на швидких «ярликах» і шаблонах. Зазвичай вони працюють бездоганно, але інколи дають осічку.

Що це все означає?

Жаме вю — не просто когнітивний курйоз. Це своєрідне вікно в те, як працює наша свідомість. Воно нагадує: те, що ми називаємо реальністю, — не є чимось непохитним й об'єктивним. Це надзвичайно складна конструкція, зіткана з нашої пам'яті, мови та сприйняття. І ця конструкція може на мить розхитатися від простого повторення слова.

Наступного разу, коли знайоме слово здасться вам дивним або звичний маршрут — незнайомим, не лякайтесь. Просто зверніть увагу: ваш мозок щойно показав вам, що стоїть за лаштунками повсякденного сприйняття. І якщо чесно — це набагато цікавіше за будь-яку містику.

Література

• Brown, A. S. (2004). The Déjà Vu Experience. New York: Psychology Press. (Комплексне дослідження феномену дежа вю та суміжних явищ, включаючи жаме вю, з позицій когнітивної психології.)
• Moulin, C. J. A., Bell, N., Costello, M. C., & Conway, M. A. (2020). The the the the induction of jamais vu in the laboratory: word alienation and semantic satiation. Memory, 28(7), 933-942. (Дослідження механізмів жаме вю через експерименти з багаторазовим переписуванням слів, проведене Крісом Муленом; робота здобула Шнобелівську премію 2023 року.)