Про тих, хто подорослішав надто рано

Парентифікація – це явище, за якого дитина переходить в роль дорослого щодо власних батьків. Дитина може турбуватися про старших в родині, виконуючи непосильні для її віку, здібностей та ресурсу задачі. Парентифікація частіше виникає у сім’ях, де є:

• економічні труднощі;
• залежності дорослих (від алкоголю, наркотиків, азартних ігор тощо);
• аб’юз і токсична взаємодія між батьками, коли дитина має стати в позицію рефері під час сварок і т.д.

Не слід плутати парентифікацію з природнім зростанням дитини, коли під контролем батьків вона вчиться брати відповідальність, турбуватися про інших тощо. Сімейні обов’язки, що не перевищують можливостей дитини, ведуть до формування її самостійності. Натомість парентифікація часто пов’язана з нехтуванням потребами дитини і може призвести до негативних наслідків.

Приклади парентифікації:

• Інструментальна парентифікація: Дитина або підліток бере на себе функцію дорослого в родині: займається зароблянням та розподілом коштів, вирішує побутові питання, готує та прибирає, здійснює покупки, доглядає інших дітей.
• Емоційна парентифікація: Дитина залучається до вирішення сімейних проблем як посередник, утішитель чи навіть терапевт. Науковці вважають таку форму парентифікації більш шкідливою.

Наслідки. Делегування дитині (часто – старшій і частіше - дівчинці) обов’язків дорослого призводить до таких проблем у майбутньому: депресія, академічні труднощі, соціальна ізоляція, психічні розлади, труднощі у формуванні та підтриманні міжособистісних зв’язків, повторення перевернутої ієрархії ролей у створеній родині.

Не все так жахливо. Буває конструктивна парентифікація. Часто – вона тимчасова і пов’язана з кризами в родині. Вона більш м’яка та усвідомлена зі сторони батьків і дитини. Батьки розуміють, цінують та винагороджують внесок дитини у підтримання стабільності родини. У такому випадку помірна й тимчасова парентифікація сприяє формуванню психологічної стійкості у відповідь на несприятливі обставини.