Особливості самореалізації жінок дорослого віку

Самореалізація постає як складне психологічне явище, сутність якого полягає у визнанні індивідом власного «Я» як автономної та цілісної особистісної сутності. Це усвідомлення розглядається як вищий щабель ієрархії людських потреб, задоволення яких сприяє гармонійному розвитку особистості. Вибір і прагнення до цілей і цінностей є важливими психологічними компонентами самореалізації, причому люди, які прагнуть присвятити своє життя цим пошукам, зрештою представляють найвищу кульмінацію особистого саморозвитку.

Серед зарубіжних психологів-гуманістів (А. Маслоу, К. Роджерс, Е. Фромм та ін.) категорія «самореалізація» розкривалася через споріднену за значенням категорію – «самоактуалізація». Остання розуміється як рефлексивне прагнення людини до розкриття власного потенціалу, а також як механізм і процес особистісного розвитку, спрямований на становлення повноцінно функціонуючої особистості. Згідно з науковими узагальненнями Н. Старинської, найбільш ґрунтовно концепцію самоактуалізації розробив А. Маслоу, визначивши її як тенденцію до актуалізації, наявну у внутрішній потенції людини, щоб стати тим, ким людина здатна бути, актуалізатором того, що лежить у межах його внутрішнього потенціалу. Це рівень потреби в дефіциті, який Маслоу назвав: «Враховуючи, що лише людина, яка вже зуміла задовольнити свої базові потреби, спочатку закладає основу для залучення вищих потреб у майбутньому, може дозволити собі піклуватися про себе, практикуйте деякі «мій час», володіти обраним курсом і через це врешті-решт досягти стадії самореалізації.

На думку науковців І. Гаркуші та А. Крижанівського, у концепції А. Маслоу процес самореалізації трактується як закономірний розвиток особистості, спрямований на розкриття та реалізацію її внутрішнього потенціалу. За словами автора автора Т. Пінської, про індивіда кажуть, що він “самобудує своє життя, ставить перед собою цілі, а також визначає шляхи і способи їх досягнення”.

Згідно із узагальненнями науковиці Л. Яковицької, в роботах психологів та філософів існують різні підходи до визначення поняття «самореалізація особистості». Даний феномен розглядають і як осмислену цілеспрямовану діяльність, і як здатність до максимально повного використання власних здібностей і можливостей, і як цільову функцію особистісного розвитку, але в усіх випадках акцентується здатність до саморегуляції, необхідність досягнення певного рівня особистісного розвитку.

В основі феномену, як бачимо із наукових розвідок С. Грищенко, самореалізації особистості лежать проблеми росту, розвитку, самовдосконалення людини[1]. Поняття «самореалізація» часто вживають як синонім терміну «самоактуалізація», «реалізація своїх можливостей». Вони описують дуже близькі явища, що позначають стійкі позитивні зміни в особистості, реалізацію її природного потенціалу. Самореалізація не може бути відокремлена від самосвідомості особистості та впевненості у власному досвіді. Він розкриває притаманні когнітивні, ціннісні та комунікативні здібності людини, задовольняючи її поточні бажання, навички та здібності, а також її уявлення про себе та свою роль і призначення у світі.

Узагальнення наукових підходів дає підстави розглядати самореалізацію особистості як процес формування готовності до саморозвитку, що виявляється у реалізації природних задатків та можливостей[2]. Вона передбачає збалансований і гармонійний розвиток різних аспектів особистості шляхом цілеспрямованих зусиль, спрямованих на розкриття внутрішнього потенціалу. Тобто, самореалізація є не що інше, як перехід можливості у дійсність. Таким чином, самореалізація є формою, в якій людина забезпечує власний розвиток, саморозвиток, що є основою її стійкості як складної і цілісної само детермінованої, самоорганізованої психологічної системи.

Важливою індивідуальною характеристикою людини, що значною мірою впливає на процес її саморозвитку і самореалізації, є перспектива майбутнього – це показник того, якою мірою і яким чином очікуване хронологічне майбутнє стає частиною нинішнього життєвого простору.

Особистісна самореалізація жінок є багатогранним процесом, який залежить від індивідуальних особливостей, соціокультурного контексту та вікових періодів життя. Кожен етап життя приносить специфічні завдання та можливості для самореалізації.

Дорослий вік дає жінкам унікальну можливість обміркувати свій життєвий вибір і переглянути свої особисті та професійні пріоритети. Цей етап часто передбачає критичну оцінку минулих досягнень і майбутніх прагнень, що спонукає багатьох жінок переглянути свої цілі та цінності. Бажання збалансованого життя стає більш вираженим, зосереджуючись на інтеграції роботи та особистих зобов’язань у спосіб, який узгоджується з їх самосвідомістю, що розвивається. У цей період жінки можуть відчути зміну поглядів, що призведе до значних змін у їхній кар’єрі чи особистому житті. Ця переоцінка стосується не лише звернення до зовнішніх досягнень, а й виховання внутрішньої реалізації та благополуччя. Коли жінки долають ці зміни, наголос на особистій самореалізації стає керівним принципом у їхньому шляху до більш осмисленого та задоволеного життя.

Жінки дорослого віку часто зосереджуються на досягненні балансу між роботою та особистим життям, шукаючи способи виконувати свої професійні обов’язки, зберігаючи повноцінне особисте життя[3]. Цей подвійний фокус може бути як викликом, так і мотивацією, оскільки жінки прагнуть переосмислити свою ідентичність за межами суспільства.

Освітні досягнення та розвиток навичок відіграють вирішальну роль в особистісній самореалізації жінок, пропонуючи шляхи до самостійності та розширення можливостей.

Отже, самореалізація є важливим елементом сучасної науки і практики, оскільки вона сприяє не лише особистісному, але й суспільному розвитку. В умовах сучасного світу, що швидко змінюється, здатність до самореалізації стає одним із ключових чинників успішності.

Література

1. Пінська О.Л. Психологічні аспекти самореалізаії особистості. Вісник Університет імені Альфреда Нобеля. Серія «педагогіка і психологія». 2022. № 2 (24). С. С. 107-113.
2. Сучасні проблеми екологічної психології: Психологічні механізми суб’єктивного відновлення майбутнього : матеріали ХIX Міжнародної науково-практичної конференції (12-13 травня 2023 року, Київ) / за ред. Ю.М. Швалба. Київ : Інститут психології імені Г.С.Костюка, 2023. – 88 с.
3. Старинська Н.В. Особливості самоактуалізації майбутніх психологів у процесі професійної підготовки. Київ: "Інтерсервіс", 2015. 178 с.