Поняття «травма». Травма фізична та травма психічна

Зважаючи на беззаперечний руйнівний вплив військових дій на психіку населення України, вкрай важливою видається концентрація уваги та зусиль на тих наслідках, до яких вони призводять. Мова йде про такі поняття як «травма», «травматична подія», «травмована психіка».

Нам легко зрозуміти сенс поняття «фізична травма», оскільки результати такої травми можна побачити неозброєним оком. Фізичну травму визнають травмою, коли мають місце локальні ушкодження тіла, що спричиняють порушення повноцінного функціонування організму або його окремих частин. Часто це пов’язано з тимчасовим або постійним обмеженням чи втратою працездатності.

Не меншого ураження завдає травма психічна, дія якої прихована і майже завжди має ефект, розтягнутий у часовому вимірі. Наслідки такої травми будуть проявлятися протягом багатьох років після того, як людина її пережила, а, можливо, і протягом усього життя.

Загальним формулюванням психічної травми є шкода, що нанесена психічному здоров’ю людини в результаті інтенсивного впливу несприятливих чинників середовища або гостро емоційних, стресових впливів на її психіку.

Фізична травма завжди є зовнішньою, у той час як травма психічна може мати інтрапсихічну природу, тобто психіка сама собі спричиняє ураження, продукуючи та відтворюючи певні думки, почуття, спогади, переживання та афекти.

Суттєвою відмінністю психічної травми від фізичної є те, що психічна травма є невидимою. Інколи її вкрай важко сформулювати, а для оточення вона об’єктивується лише за побічними ознаками та проявами: вербальний, мімічний, ідеомоторний, поведінковий тощо.

Головною ознакою як фізичної, так і психічної травми є біль. При цьому інтенсивність душевного болю не менша, а навіть більша за фізичний біль. Біль може буквально розривати тіло на частини, людина може знемагати від цього болю, завдавати собі фізичних ушкоджень, страждання від яких є мізерним у порівнянні з болем психічним. Інколи навіть людина, що страждає від такого душевного болю, готова вбити себе, аби лише позбутися нестерпних душевно-емоційних переживань.

Руйнівна сила психічної травми залежить від індивідуальної значущості травматичної події для людини, ступеня її психологічної захищеності – сили духу, а також стійкості до ударів з боку долі.

На психічний стан дитини впливає навіть те, як її батьки реагують на зовнішні подразники. Часто дитина скаржиться на біль у животі, часом відмовляється від їжі, в неї з'являється висип незрозумілого походження, та й узагалі вона стає невеселою. Причин для подібних скарг може бути безліч. Але одна заслуговує на особливу увагу — психологічна травма.

Небезпека психологічної травми полягає в її прихованому характері та віддалених наслідках, оскільки нервово-психічні реакції на події з часом викликають у дитини симптоми різних захворювань.

Кожна людина індивідуально реагує на травмуючі чинники. Однак психіка дитини чутлива, тому не відомо, на яку саме з можливих ситуацій вона болісно відреагує. Це можуть бути такі тяжкі події, як втрата близьких та розлучення батьків, або звичайна побутова ситуація, коли хтось накричав на дитину чи зробив зауваження. До того ж та сама ситуація в однієї дитини може не викликати емоцій, а в іншої спричинить сильну емоційну реакцію.

Реакції дитини залежать від рівня:

• самооцінки;
• тривожності;
• стресостійкості.

Дорослим слід звернути особливу увагу на такі симптоми психологічної травми в поведінці дитини:

• острах;
• збентеження;
• гнів та агресивність;
• зниження рівня розвитку основних психологічних процесів — уваги, пам'яті, мислення;
• емоційна скупість;
• різкі зміни настрою;
• постійна втома;
• заглиблення в себе, небажання контактувати з навколишнім світом;
• порушення сну;
• психосоматичні порушення;
• вразливість;
• плаксивість;
• зниження самооцінки;
• почуття провини;
• проблеми в спілкуванні з однолітками та дорослими.

У разі ненадання своєчасної та адекватної допомоги дитині, усі приховані симптоми, можуть перетворитися на сталі наслідки психологічної травми.

Якщо дорослі сприймають усі зазначені прояви як поведінкові, то психосоматичні прояви — застуда, бронхіт, астма, гастроентерологічні захворювання — лікарі, на жаль, вважають лише захворюваннями.

Саме тут закрадається складність у роботі з дитиною — вона не може чітко висловити свої емоції. Вона відчуває страх, образу, сором, однак не розуміє, що з нею відбувається. Навчити дитину усвідомлювати, розуміти, проговорювати та ділитися своїми переживаннями — важливе завдання дорослих. До того ж слід відстежувати будь-який стан дитини, спостерігати за її здоров'ям та поведінкою. Адже що раніше надати дитині допомогу, то імовірніше, що в майбутньому не з'являться негативні наслідки травмуючих подій.