Чому життя таке болісне та заплутане: ідеї Зигмунда Фрейда про психоаналіз та неврози

Стаття | Психологія

Зигмунд Фрейд, цей мислитель, який розкрив багато таємниць людської душі, допомагає нам зрозуміти, чому в наших стосунках і повсякденності так багато хаосу та страждань. Він пояснює, чому існування буває важким, і пропонує способи, як з цим жити. Його власне життя було сповнене тривог, але саме через це він дійшов до глибоких висновків. Народжений у 1856 році в єврейській родині середнього класу, Фрейд не одразу досяг успіху в кар'єрі. Як студент-медик, він розтинав сотні вугрів, намагаючись знайти їхні репродуктивні органи, але марно. Він також просував кокаїн як ліки, та згодом це виявилося вкрай небезпечною ідеєю, що викликала залежність.

Його відкриття

Лише через кілька років Фрейд заснував дисципліну, яка зробила його відомим на весь світ, — психоаналіз. Його ключова книга 1899 року (видана під датою 1900-го) «Тлумачення снів» стала переломною, а за нею пішли інші видатні праці. Попри професійний успіх, він часто почувався нещасним. Під час інтенсивних досліджень він записав: «Головний пацієнт, яким я зайнятий, — це я сам...». Він був переконаний, що помре між 61 і 62 роками, і мав глибоку фобію цих чисел (хоча насправді прожив до 83). Можливо, саме через власні розчарування та внутрішню боротьбу Фрейд зміг розкрити глибинні джерела людського нещастя.

Принцип задоволення проти принципу реальності

Ми всі керовані принципом задоволення, який штовхає нас до легких фізичних і емоційних нагород, змушуючи уникати неприємного, як-от нудна робота чи самодисципліна. У ранньому дитинстві ми живемо майже виключно за цим принципом. Але якщо не стримувати його в дорослому віці, він веде до небезпеки: лінощів, переїдання чи навіть соціально неприйнятних бажань. Тому ми мусимо пристосуватися до принципу реальності. Фрейд вважав, що є кращі й гірші способи такого пристосування. Гірші — це неврози, які виникають від невдалої угоди з принципом задоволення, або, як формулював Фрейд, унаслідок його витіснення.

Конфлікт у нашій психіці

Фрейд описав безперервну боротьбу між трьома інстанціями нашого розуму: Ід (Воно), яке є повністю несвідомим і керованим принципом задоволення; Суперего (Над-Я), яке прагне дотримуватися правил, моралі та робити «правильно» згідно із суспільними нормами; та Его (Я), яке мусить бути медіатором і мирити цих двох у реальному світі. Щоб зрозуміти, як виникає цей дисбаланс, варто звернутися до витоків неврозів у дитинстві. Ми проходимо через специфічні фази психосексуального розвитку, під час яких і формуються наші психологічні проблеми.

Фази дитинства: від оральної до анальної

Спочатку настає оральна фаза, тісно пов'язана з почуттями навколо їжі та процесу годування. Якщо батьки не виявляють належної чутливості, ми можемо набути неврозів: насолоджуватися відмовою від їжі, заспокоювати тривогу харчами (заїдання) чи панічно боятися залежності від інших. Потім іде анальна фаза, пов'язана з тим, що зазвичай називають «привчанням до горщика». На цьому етапі батьки вказують, що й коли робити, а ми вчимося перевіряти межі влади та контролю. Якщо щось іде не так і зовнішній контроль здається занадто жорстким, ми можемо стати анально-ретентивними (зацикленими на порядку) — втратити здатність віддавати, розслаблятися чи йти на поступки.

Фалічна фаза та сексуальні почуття

У віці приблизно від трьох до шести років триває фалічна фаза. Фрейд шокував своїх сучасників, стверджуючи, що малі діти мають сексуальність. У цій фазі вони спрямовують свої перші неусвідомлені імпульси на батьків — найближчих і найважливіших людей у їхньому житті. Він описав Едипів комплекс: несвідому схильність дитини відчувати потяг до одного з батьків протилежної статі та підсвідомо конкурувати з іншим. Складність полягає в тому, що батьки, попри всю свою любов, не можуть задовольнити ці дитячі фантазії й мають власне інтимне життя з партнером. Це викликає у дитини складний коктейль з ревнощів, гніву, сорому та провини. Саме ці ранні переживання формують наші дорослі уявлення про кохання.

Як дитинство впливає на дорослі стосунки

Батьки дають нам любов, але часто ми засвоюємо її разом із дивними чи навіть руйнівними звичками. Через глибоку лояльність до них ми несвідомо повторюємо ці патерни. Якщо мати була емоційно холодною, ми все одно прагнемо її любові — і звикаємо асоціювати справжнє почуття з дистанцією. Результат? Складні та заплутані дорослі стосунки. Часто люди не можуть поєднати секс і глибоку любов, бо ті, від кого ми вперше дізналися про прив'язаність, були суворо забороненими для сексу. Чим сильніше кохання, тим важче дається справжня інтимність. Ця проблема може загострюватися після шлюбу й появи власних дітей. Фрейд (запозичивши метафору у Шопенгауера) порівнював людей у стосунках із дикобразами взимку: вони мусять тулитися одне до одного для тепла, але не можуть наблизитися занадто щільно через біль від колючок. Простого виходу не існує.

Суспільство як джерело неврозів

Фрейд розумів, що не може зробити нас повністю раціональними чи кардинально змінити суспільство. У своїй книзі 1930 року «Невпокій в культурі» він писав, що суспільство дає нам безпеку і блага, але натомість вимагає важких обмежень: моногамії, табу на інцест, відкладання негайних бажань, підкорення владі, монотонної роботи. Суспільства самі по собі є невротичними — саме завдяки придушенню базових інстинктів вони існують і працюють. І саме через накопичену агресію та незадоволеність виникають війни та інші глобальні біди.

Психоаналіз: шлях до розуміння

Фрейд винайшов психоаналіз як інструмент, щоб допомогти людям розібратися з їхніми неврозами. На сеансах пацієнти розкривають несвідомі причини своїх проблем і вчаться краще пристосовуватися до реальності. Він аналізував сни як символічне виконання прихованих бажань. Також він досліджував парапраксії — так звані «фрейдівські обмовки» (наприклад, коли голова парламенту випадково каже «закрити засідання» замість «відкрити», викриваючи своє справжнє небажання його проводити). Фрейд також вивчав жарти, які допомагають нам безпечно сміятися над найбільшими страхами, як-от смерть чи агресія, тим самим зменшуючи внутрішню тривогу.

Часом може здатися, що Фрейд усе вигадав, і життя не є аж таким складним. Але коли на нас раптом нападає незрозумілий гнів на партнера чи ірраціональна тривога по дорозі на роботу, ми згадуємо, наскільки наші думки хиткі, парадоксальні й, власне, фрейдівські. Ми можемо відкинути частину його ідей, але, як казав сам психоаналітик: «Той, хто зневажатиме ключ, ніколи не відчинить двері». Його концепції допомагають нам розібратися в собі, даючи словник і сили на роздуми про власні болі та приховані мотиви.

Література:

  • Фройд З. Тлумачення снів. Харків: Фоліо. (Книга, де Фройд детально пояснює теорію сновидінь як виконання прихованих бажань, з прикладами з власного життя та пацієнтів; закладає основи розуміння несвідомого).
  • Фройд З. Невпокій в культурі. Львів: Апріорі, 2021. (Праця, яка аналізує конфлікт між індивідуальними потягами та жорсткими вимогами цивілізації, пояснюючи джерела масових неврозів у суспільстві. В англійському перекладі відома як «Civilization and Its Discontents»).
  • Фройд З. Психологія сексуальності. Харків: Фоліо. (Фундаментальний опис фаз розвитку сексуальності в дитинстві, включаючи оральну, анальну та фалічну фази, з детальним розбором Едипового комплексу).