EMDR — це метод, який справді може змінити життя після травми?
Я довго вивчала цю тему, розмовляла з фахівцями, які працюють з EMDR, і бачила, як цей метод допомагає людям, що застрягли в болісних спогадах. Сама я не веду такі сесії, бо не маю відповідної сертифікованої підготовки, але те, що бачила й чула від тих, хто пройшов цей шлях, змушує мене вірити: іноді мозок потребує саме такого спеціального «поштовху», щоб нарешті відпустити те, що довго тримало його в полоні психотравми.
Що таке EMDR насправді?
Абревіатура EMDR розшифровується як Eye Movement Desensitization and Reprocessing, тобто десенсибілізація та переробка травми за допомогою рухів очей. Ця назва дуже точно передає саму суть процесу: ми допомагаємо нашому мозку зменшити гостру емоційну чутливість до травматичного спогаду і переробити цю інформацію так, щоб вона перестала постійно «атакувати» людину.
Цей терапевтичний метод є відносно короткостроковим. Не існує універсальної чи фіксованої кількості зустрічей — усе залежить від глибини самої травми, а також від того, наскільки легко людині залишатися в контакті з реальністю «тут і зараз» (бо при сильній дисоціації процес підготовки може йти повільніше). Але зазвичай це не роки щотижневих розмов, а структурована й цілеспрямована робота, яка у багатьох випадках дає помітний результат набагато швидше, ніж традиційні розмовні підходи.
Чому мозок «зависає» на травмі і як EMDR це змінює?
Наш мозок щодня активно обробляє поточні події. Під час REM-фази сну (фаза швидких рухів очей) очі рухаються зліва направо, і саме в цей момент відбувається природна переробка емоційно значущих переживань. Зранку ми часто прокидаємося з відчуттям, що «нічого страшного не сталося» або «я вже можу жити далі». Однак потужні травматичні події часто порушують цей природний механізм — спогад залишається «незакритим», закапсульованим у нейронній мережі, і мозок знову й знову повертається до нього через флешбеки чи тривогу, ніби марно намагається його допрацювати.
EMDR штучно, але екологічно відтворює цей процес у безпечному терапевтичному середовищі. Під час сесії людина згадує травматичний момент, а фахівець допомагає запустити білатеральну (двосторонню) стимуляцію: це можуть бути рухи очей за пальцями терапевта, легкі постукування по руках (тепінг) або звукові сигнали в навушниках, що по черзі лунають зліва і справа. Це працює як своєрідна імітація REM-сну, тільки у свідомому стані, під повним контролем і з професійною підтримкою.
Як проходить процес? Вісім етапів
Фахівці, з якими я спілкувалася, наголошують: іноді все йде рівно за класичним протоколом, а іноді доводиться повертатися на крок назад або затримуватися на якомусь етапі довше для стабілізації. Ось вісім основних кроків (фаз) цього підходу:
- Збір історії та планування терапії — відверта розмова про те, що сталося в житті, які саме події чи тригери болять найбільше зараз, і що клієнт хоче змінити.
- Підготовка — ключовий етап навчання навичкам саморегуляції: як заспокоюватися, залишатися «в тілі» (заземлятися) та відчувати власну безпеку перед тим, як торкатися важкого досвіду.
- Оцінка мішені — вибір конкретного найяскравішого спогаду, визначення його візуального образу, глибинної негативної думки про себе (наприклад, «я безпорадна», «я винна»), а також фіксація емоцій і фізичних відчуттів у тілі.
- Десенсибілізація — це основна робоча фаза: клієнт утримує в увазі спогад, поки терапевт застосовує двосторонню стимуляцію (рухи очей), аж доки емоційний заряд та рівень дискомфорту не впадуть до нуля.
- Інсталяція — активне закріплення нової, адаптивної позитивної думки про себе (наприклад, «я в безпеці зараз», «я впоралася», «я маю вибір»).
- Сканування тіла — фінальна перевірка на те, чи не залишилося прихованої напруги чи неприємних відчуттів десь у тілі при думці про колишню травму.
- Завершення сесії — екологічне повернення до спокійного, врівноваженого стану, навіть якщо процес переробки конкретного спогаду ще не закінчився повністю.
- Переоцінка — на початку кожної наступної зустрічі терапевт перевіряє, що змінилося між сесіями та чи потрібно продовжити роботу з попередньою мішенню.
Що відбувається з людиною під час роботи?
Уявіть ситуацію: дитина пережила фізичне насильство. У тому старому спогаді вона досі гостро відчуває безпорадність, паралізуючий страх і сором. Під час сесії фахівець просить уявити цю сцену. У класичному EMDR мозок сам починає будувати нові асоціації під час рухів очей. Але якщо процес «буксує», терапевт може використовувати так звані когнітивні переплетення — тобто пропонувати ввести ресурси прямо в уяву: поставити поруч надійну дорослу подругу, собаку-захисника або уявити себе теперішню, сильну, яка забирає ту маленьку дитину з небезпеки.
Також можна свідомо змінити саму картинку спогаду: уявити її чорно-білою, віддалити, прискорити або сповільнити, як плівку у фільмі, додати елемент усвідомленого контролю («зараз я можу вийти», «я можу покликати допомогу»). Поступово тотальна безпорадність відступає, натомість з’являється стійке відчуття внутрішньої сили й опори. Флешбеки перестають «перезаписувати» травму знову і знову — людина починає на рівні тіла й розуму відчувати: «Це було тоді, а зараз я тут, я в безпеці, і я контролюю своє життя».
Чи є суперечки навколо методу?
Так, і досить гучні в наукових колах. Деякі фахівці-практики вважають EMDR майже магією, адже результати часто приходять напрочуд швидко й працюють дуже глибоко. Інші, навпаки, сумніваються і припускають, що ефект не перевищує звичайну експозиційну терапію (складову когнітивно-поведінкового підходу), або що сама двостороння стимуляція — це просто відволікаючий фактор чи ефект плацебо.
Проте численні масштабні дослідження ВООЗ та міжнародних психіатричних асоціацій показують: за ефективністю роботи з посттравматичним стресовим розладом (ПТСР) EMDR впевнено стоїть на одному рівні з найкращими світовими методами. Але для клієнта головне — не академічна теорія, а його реальний досвід зцілення.
Мій знайомий Павло розповідав: EMDR став для нього ключовим доповненням до звичайних розмовних сесій. Він не замінив усе, але допоміг нарешті «відпустити» глибокі дитячі рани, які роками тримали його тіло й психіку в хронічній напрузі.
Чому варто спробувати?
Якщо ви несете в собі щось, що постійно повертається без вашого дозволу — нав'язливі спогади, токсичне відчуття провини, безпорадності, або реакцію «замерзання» замість боротьби чи втечі — EMDR може дати реальний шанс переписати цей травматичний сценарій. Звісно, це не чарівна пігулка і не стовідсоткова гарантія, що весь біль миттєво зникне за три зустрічі. Але це дуже потужний, науково обґрунтований інструмент, який уже допоміг мільйонам людей відчути себе знову живими, сильними та здатними контролювати своє життя.
Якщо психолог чи психотерапевт, з яким ви зараз працюєте, пропонує вам спробувати EMDR — поговоріть з ним про це максимально відверто. У цьому методі критично важливо відчувати довіру до фахівця, бо вам доведеться подумки повертатися до своїх найважчих моментів. Пам'ятайте: якщо під час процесу вам стає занадто некомфортно — ви завжди маєте право сказати «стоп», зупинитися або навіть пошукати іншого фахівця. Ви маєте повне право на абсолютну безпеку, комфортний темп і повагу в цьому вразливому процесі.
Ви заслуговуєте на спокій. І якщо саме EMDR стане тим шляхом, який допоможе вам його повернути — чому б не дати йому шанс?
Література:
- Шапіро Ф. Психотерапія емоційних травм за допомогою рухів очей (EMDR). Том 1. Основні принципи, протоколи та процедури. — К.: Науковий світ, 2023. (Фундаментальна книга-засновниця методу, описує модель адаптивної переробки інформації, 8 фаз та базові протоколи).
- Гофманн А. EMDR. Терапія наслідків психотравми: практичний посібник. — Львів: Видавництво «Свічадо», 2017. (Практичний посібник з протоколами EMDR для різних станів та груп клієнтів, включає дослідження ефективності).
- Марущак М., Довгалець О., Мазур Л., Кліщ Г., Денефіль О. Ефективність застосування EMDR-терапії в клінічній психології. — Житомирський державний університет імені Івана Франка, 2025. (Сучасний науковий аналіз ефективності методу при ПТСР, депресії та роботі з наслідками хронічного стресу в Україні).
- Огляд «EMDR метод психотерапії з доведеною ефективністю». — Електронний медичний журнал (e-medjournal.com), 2024. (Огляд доказової бази методу, гнучкості його застосування порівняно з когнітивно-поведінковою терапією).