Чи може віра заважати розмові з психологом — або навпаки, допомагати?

Буває, що людина приходить по допомогу, а замість полегшення відчуває дискомфорт. Наприклад, ти не віриш у Бога, не молишся, а психолог раптом починає згадувати молитву чи говорить про гріх. Або навпаки: віра для тебе — це основа життя, а спеціаліст уникає будь-яких розмов про духовне, ніби це щось заборонене. І ще один випадок, коли люди йдуть за підтримкою до священика чи когось у громаді, а потім дивуються, чому проблеми не відпускають так швидко, як хотілося б.

Я часто чую ці історії від знайомих і від тих, хто пише мені. І щоразу думаю: чому так боляче, коли наші найглибші переконання не поважають? Бо ми всі різні. Хтось живе без релігії, і це його правда. Хтось не уявляє дня без молитви — і це теж правда. І обидві сторони мають право на те, щоб їх чули та поважали у процесі терапії.

Коли релігія в розмові з психологом стає тягарем

Уяви: ти чесно кажеш, що не хочеш, щоб у ваших бесідах з’являлися теми віри. А людина навпроти все одно повертає розмову туди — радить помолитися, почитати певні тексти чи навіть натякає, що твої труднощі виникли через брак віри. Це неприємно. Іноді навіть образливо, адже порушуються твої особисті кордони та терапевтичний контракт.

Якщо ти вже спробувала сказати про це прямо, а нічого не змінилося — не мовчи. Ти маєш повне право сказати ще раз, чітко і спокійно: «Мені важливо, щоб ми говорили тільки про те, що я відчуваю і думаю, без релігійного контексту». Якщо й після цього ти відчуваєш, що тебе не чують — попроси порекомендувати іншого фахівця або просто заверши роботу з цим. Це нормально. Це не образа для когось, це відповідальна турбота про власне ментальне здоров'я. Психологічна допомога — це про твоє самопочуття, а не про те, щоб догодити спеціалісту. Знайди того, з ким тобі буде повністю безпечно та комфортно бути собою.

Коли віра — це те, без чого тобі не обійтися

А тепер інша сторона. Для багатьох людей Бог, молитва, Святе Письмо — це потужні ресурси, які дають сили вставати щоранку і долати життєві кризи. І коли ти приходиш по психологічну допомогу, цілком природно хотіти, щоб цю важливу частину твоєї ідентичності не ігнорували, а навпаки — враховували та спиралися на неї.

Тоді сміливо запитуй одразу, ще на першій розмові чи навіть по телефону: «Чи готові ви включати духовні теми в нашу роботу? Чи молитеся ви з клієнтами, якщо вони про це просять?». Є психологи, які спеціально здобували освіту в напрямку християнської психології та працюють саме так — з тими, хто хоче гармонійно поєднувати віру і внутрішню психологічну роботу. Вони можуть читати уривки з Біблії разом із клієнтом, обговорювати, як віра допомагає переживати травму чи втрату. І важливий нюанс: це пропонується не всім клієнтам, а тільки тим, хто сам про це просить і дає згоду.

Якщо для тебе це важливо — шукай саме такого спеціаліста. У багатьох релігійних громадах є списки фахівців, які працюють з урахуванням християнських (чи інших релігійних) цінностей. Запитуй у знайомих, у церкві, не соромся. Бо коли твої духовні цінності поважають і роблять їх ресурсом — процес психологічного зцілення йде значно глибше і швидше.

А якщо йти за порадою просто до когось у громаді?

Багато хто у скрутні часи спочатку йде до пастора, священика чи активного члена своєї релігійної громади. І це може бути надзвичайно цінно. Там тебе слухають з безумовною любов’ю, моляться за тебе, дають потужну духовну підтримку. Іноді душпастирська опіка — це саме те, що потрібно, щоб розібратися в складних сімейних стосунках, знайти сили пробачити образу чи просто виплакатися в безпечному і приймаючому середовищі.

Але тут є надзвичайно важлива різниця, про яку я маю попередити. Священнослужителі чи церковні порадники зазвичай не мають клінічної психологічної чи психотерапевтичної освіти. Вони не вивчали специфіку роботи з важкими психічними станами — такими як клінічна депресія, хімічні чи нехімічні залежності, розлади харчової поведінки, прояви самопошкодження або наслідки глибоких психотравмуючих подій.

Їхні поради часто йдуть від чистого серця і від глибокої віри, але їхніх знань може бути недостатньо для лікування психіки. Іноді такі поради можуть бути навіть неусвідомлено шкідливими, якщо йдеться про серйозні психопатологічні речі, які потребують медикаментозного супроводу або специфічних науково доведених протоколів психотерапії.

Тому, якщо ти відчуваєш, що тобі потрібна глибша, фахова допомога — не соромся звернутися до сертифікованого спеціаліста з профільною освітою. Це жодним чином не є зрадою твоєї віри чи недовірою до Бога. Це відповідальна турбота про себе, своє тіло та психіку. Віра і професійна психотерапевтична підтримка можуть чудово йти поруч. Багато людей знаходять баланс, поєднуючи духовний супровід священника та роботу з психотерапевтом — і відчувають себе набагато краще.

Замість висновку

Кожен із нас має непорушне право на те, щоб його внутрішній світ поважали. Чи ти живеш із глибокою вірою, чи зовсім без неї — твоя правда і твій комфорт у терапії є найважливішими. Не бійся говорити про свої потреби відкрито. Шукай тих спеціалістів, які тебе дійсно чують і не намагаються переробити під свої власні стандарти. Бо справжня, екологічна психологічна допомога завжди починається саме з безумовної поваги до особистості клієнта.

Література:

• Яремко О. Релігійність у психології особистості та міжособистнісних стосунків: теорія, методологія, практика. — Львів: Свічадо, 2022. (Монографія розглядає релігійність як важливий аспект психологічного життя особистості та пропонує підходи до її врахування в психологічній практиці.)
• Гридковець Л. (ред.). Духовно-психологічні основи християнської психології. — Львів: Український католицький університет, 2014. (Колективна монографія презентує християнський погляд на природу психіки та можливості інтеграції духовності в психологічну допомогу.)
• Франкл В. Підсвідомий бог: Психотерапія і релігія. (Класична праця, де видатний психіатр та засновник логотерапії досліджує зв’язок між релігією, духовністю та психотерапевтичним процесом, підкреслюючи пошук сенсу життя.)
• Каліна Н.Ф. Психотерапія. — Київ: Академвидав, 2010. (Підручник, де розглядаються різні моделі психотерапевтичної допомоги, включно з екзистенційною та релігійною моделями та їх відмінностями від наукової вітчизняної практики.)
• Москалець В.П. Психологія релігії: підручник. — Київ: Видавництво Ліра-К, 2020. (Підручник аналізує психологічні аспекти релігійної віри, моралі, культу та екзистенційні проблеми особистості віруючого.)