Терміни психології - шкодять. Давайте своїй психіці власні назви!

Терміни психології - шкідливі. Ваші власні слова, описи, метафори - важливіші за назви рис і станів з дискурсу психології.

Ярлики з дискурсу психології (емпат, тривожник, перфекціоніст, інтроверт etc.) - шкодять, нормалізують всі ці речі, зводять людину до назви риси.

Людина - вона ширша за всі ці риси. Кожна роза має своє імʼя, а людину не опишеш і тисячою слів. Я нерідко кажу клієнтам про їх риси простими словами, спонукаю писати щоденники, давати власні назви, власні метафори.

Доказовість це круто і це твердий ґрунт під ногами. Проте памʼятаймо, що доказовість це не 3-4 терміни; що наука не мислить; що наукова парадигма - гнучка і жива штука, якою здебільшого керує владний дискурс. Натомість інтуїція швидша за раціональну думку, а клієнт знає явища свого буття краще за терапевта - просто не має змоги назвати, бо живе всередині них.

Я за те й люблю напрямок епістемологічна метафора, що там ми не навʼязуємо дискурс психотерапії, натомість ідучи за нейромережею асоціацій клієнта. Бо чужа душа все-таки окреме унікальне зоряне небо, і лише один мореплавець може вільно навігувати по тим сузірʼям - сама людина.

Ну правда, що змінить ваше знання про те, що ви тривожник, нарцис або інтроверт? Натомість, розуміння, що коли відбувається Х, вам стає У, і вийти з цього вам може допомогти W, бо колись були часи N де спрацювало щось схоже — оце знання є безцінним.

Душа океанічна, всі ваші спостереження цінні, і якщо залишити хоча б на якісь кілька хвилин всі ті слова науковцям і осягнути своє психічне явище ніби з нуля, можна дізнатись багато чого нового.