Очікування від психолога: чого точно не варто чекати

Багато хто помилково вважає, що звернутися до психолога — це ніби віддати зламану річ майстру: приніс, він полагодив, і все знову працює як нове. Ми часто чуємо фразу: «Іди до спеціаліста, тобі допоможуть». Через це складається враження, що вже після перших зустрічей життя автоматично стане легшим, а проблеми зникнуть самі собою. Але насправді терапія — це двосторонній процес, і все відбувається інакше. Я хочу поділитися думками про те, чого точно не варто чекати від роботи з психологом. Це допоможе уникнути гірких розчарувань і зрозуміти, як насправді відбуваються внутрішні зміни.

Психолог не виправить усе за тебе

Важливо усвідомити: зміни не приходять миттєво. Психолог не чарівник і не механік, він не може просто «полагодити» тебе, як несправну побутову техніку. Ми разом розбираємося, що саме болить, які глибинні переконання чи звички заважають жити повноцінно, і шукаємо шляхи, як це змінити. Однак левова частка успіху залежить від твоєї активної участі й багатої практики поза кабінетом.

Іноді ми довго не розуміємо, які зміни взагалі можливі, і це нормально. Будь терплячою до себе. Виріши, що саме хочеш змінити, і рухайся в той бік маленькими кроками. Це важка внутрішня робота, але повір — воно того варте.

Ти не станеш другом чи партнером психолога

Іноді під час терапії виникає сильне бажання зблизитися зі спеціалістом — стати друзями, зустрічатися на каву чи навіть більше. Це явище цілком нормальне і в психології називається перенесенням, особливо якщо в житті були проблеми з довірою, теплом чи прив’язаністю. Але психолог зобов’язаний тримати чітку професійну межу.

Етичний кодекс суворо забороняє будь-які романтичні чи сексуальні стосунки з клієнтами, а дружба вважається порушенням кордонів (подвійними стосунками). Чому це так важливо? Бо терапевтичні відносини за своєю природою нерівні: ти відкриваєшся повністю, оголюєш душу, а спеціаліст майже нічого не розповідає про своє приватне життя. Це не є основою для здорових дружніх стосунків. Якщо таке почуття з’являється, хороший психолог м’яко пояснить, чому зближення неможливе, і допоможе розібратися, яку потребу ти намагаєшся таким чином задовольнити.

Психолог не має права зневажати твоє походження чи переконання

Фундамент терапії — це безпека. Ти маєш відчувати, що тебе безумовно поважають — з твоєю вірою, культурою, віком, орієнтацією та всім тим унікальним досвідом, що робить тебе собою. Якщо психолог дозволяє собі образливі коментарі, знецінює твій світогляд або не слухає, коли ти намагаєшся пояснити контекст свого життя, — це тривожний сигнал і привід змінити спеціаліста.

Фахівець не повинен нав’язувати свої політичні чи релігійні погляди або ставитися до тебе упереджено. Навпаки — його завдання слухати, ставити влучні запитання та вчитися розуміти твою картину світу. Головне правило: у кабінеті психолога ти маєш відчувати повагу та прийняття.

Ти не почуєш осуду чи критики

Коли ти наважуєшся поділитися чимось болісним, сороміцьким чи страшним, психолог ніколи не скаже: «Та це ж дрібниця» або «Як ти могла так вчинити?». Такі слова не лише применшують твої переживання, а й назавжди зачиняють двері до відвертості. Багато хто й так боїться зайняти чийсь час своїми проблемами, вважаючи, що «іншим набагато гірше». Тому критично важливо, щоб спеціаліст валідував твої почуття — тобто підтверджував, що вони реальні й мають право на існування.

Він може допомогти тобі подивитися на ситуацію під іншим кутом, зрозуміти, чому певна поведінка є деструктивною, але робить це з позиції співчуття та підтримки, а не з позиції судді.

Психолог не скаже, як саме тобі жити

Хороший спеціаліст не роздає прямих вказівок: «Розійдися з ним негайно», «Змінюй роботу», «Переїжджай за кордон». Його завдання значно складніше й важливіше — допомогти тобі краще зрозуміти себе, свої істинні бажання та набратися внутрішньої опори, щоб ти сама могла приймати виважені рішення. Ти можеш обговорювати на сесіях усі «за» і «проти», аналізувати ситуації, коли тебе принижують чи порушують твої кордони, але фінальний вибір завжди залишається за тобою. Адже це твоє життя, і жити з наслідками цих рішень доведеться саме тобі, а не твоєму терапевту.

Під час сесії ти маєш бути в центрі уваги

Твій час із психологом — це твій священний простір. Спеціаліст не повинен відповідати на телефонні дзвінки, гортати стрічку новин, писати повідомлення чи відволікатися на сторонні справи під час вашої розмови. Якщо таке відбувається систематично, це порушує довіру й може ретравмувати.

Ти відкриваєшся, ділишся тим, про що, можливо, ніколи нікому не говорила, і маєш повне право на 100% уваги. Професійні психологи поважають цей час і організовують свій графік так, щоб між сесіями мати перерву на власні потреби, не забираючи час у клієнта.

Іноді здається неймовірно страшним зробити перший крок і записатися до психолога. Я сама знаю, як довго можна відкладати цей момент, знаходячи тисячі відмовок, навіть коли розумієш, що допомога критично необхідна. Бувало, що доводилося змінити кількох спеціалістів, перш ніж знайти того, з ким справді комфортно і безпечно. Але такі люди є. І головне — ти заслуговуєш на підтримку не тільки коли все зовсім погано і життя руйнується. Краще звернутися раніше, ніж чекати, поки біль стане нестерпним. Це як із застудою: набагато легше вилікувати на початку, ніж розбиратися з серйозними ускладненнями.

Сподіваюся, ці думки допоможуть тобі краще зрозуміти кухню психологічної допомоги, позбутися зайвих ілюзій і знайти того фахівця, який справді підійде саме тобі.

Література:

• Етичний кодекс психолога Товариства психологів України (1990).
  Документ є фундаментом професійної діяльності в Україні. Він визначає основні принципи: повагу до гідності клієнта, компетентність, відповідальність та чесність. Кодекс чітко регламентує конфіденційність, уникнення подвійних стосунків та заборону дискримінації.
• Ялом І. Дар психотерапії. Відкритий лист до нового покоління терапевтів та їхніх пацієнтів. – Х.: Видавництво Ростислава Бурлаки, 2024.
  Всесвітньо відомий психотерапевт ділиться своїм досвідом, підкреслюючи важливість створення справжнього зв'язку між терапевтом і клієнтом. Автор акцентує на важливості меж, уникненні прямих порад («порадництво — це не терапія»), прийнятті почуттів клієнта без осуду та створенні безпечного простору «тут і тепер».
• Мушкевич М. І., Чагарна С. Є. Основи психотерапії: навч. посіб. – Луцьк: Волин. нац. ун-т ім. Лесі Українки, 2010.
  У посібнику детально розкриваються етичні принципи роботи психотерапевта, про які йшлося у статті: створення терапевтичного альянсу, емпатія, безоціночне сприйняття та правила етичної взаємодії, що унеможливлюють експлуатацію клієнта.