Як проходить перший візит до психолога: чи треба готуватися і що казати?

Багато хто чув пораду: «Іди до психотерапевта, це допоможе». Але потім зупиняється. Бо як це – піти до зовсім незнайомої людини і почати розповідати про найпотаємніше? А раптом я скажу щось не те? А раптом не знатиму, як себе поводити? Це абсолютно нормально – відчувати подібні сумніви. Ми ж не вчилися в школі, як правильно ходити на психотерапію. І саме через відсутність цього розуміння багато людей або відкладають візит, або йдуть один раз і, не отримавши миттєвого результату, розчаровуються.

Я хочу поділитися кількома думками, які, можливо, знімуть цей внутрішній бар’єр. Це не суворі правила, а скоріше спостереження, які допоможуть зрозуміти, як цей процес працює зсередини.

Ти не мусиш знати, «як правильно»

Коли ми приходимо до звичайного лікаря, ми не пояснюємо йому, як робити аналізи чи яку схему лікування призначати. Ми просто озвучуємо симптоми: «Щось болить» або «Почуваюся погано». І лікар бере на себе відповідальність розібратися – призначає обстеження, ставить діагноз. Так само і з автомеханіком: ти приїжджаєш і кажеш: «Машина видає дивний звук», і ти не зобов'язаний знати, яка саме деталь зламалася.

З психотерапевтом працює схожий принцип. Не треба приходити з готовим планом порятунку чи глибоким професійним аналізом своїх проблем. Достатньо одного чесного речення: «Життя зараз здається важким», «Я відчуваю, що застряг» або «Не розумію, що зі мною не так». Навіть фраза «Я не знаю, чому прийшов, просто чув, що це може допомогти» – це вже чудовий початок роботи.

Більшість фахівців самі запитують у перші хвилини: «Ви вперше? Хочете, я коротко поясню, як це тут працює?» І пояснюють. Це їхня робота – створити безпечний простір і допомогти тобі зорієнтуватися. Ти просто приносиш себе і свою проблему, а спеціаліст береться структурувати цей хаос.

Це не пасивна процедура, а активна співпраця

Дехто думає: от піду, посиджу, мене «пролікують» – і все магічним чином зміниться. Але психотерапія – це не укол і не таблетка, які діють самі по собі. Тут не вийде просто сидіти в кріслі і пасивно чекати дива.

Це більше схоже на заняття з персональним тренером у спортзалі. Тренер знає анатомію, знає, які вправи потрібні саме тобі, складає програму і стежить за технікою виконання. Але піднімати штангу, пріти і бігати доведеться тобі самому. Тренер не може накачати м'язи замість тебе. Так і тут: психотерапевт допомагає зрозуміти причини і напрямок руху, але зміни в житті відбуваються лише тоді, коли ти сам пробуєш щось нове – думаєш над сказаним, говориш чесно, намагаєшся застосовувати інсайти у реальному житті.

Якщо ти просто приходиш і мовчки чекаєш, що тебе «полагодять», результату, швидше за все, не буде. І тоді людина каже: «Я пробував, не допомогло». А насправді вона просто не включилася в роботу.

Якщо щось не так – скажи це вголос

Це, мабуть, найважливіший пункт для успішної терапії. Психотерапевт – не чарівник і не читає думки. Якщо через місяць-два регулярних зустрічей ти не відчуваєш жодних змін, якщо тобі нудно, якщо здається, що ви просто «говорите про погоду», – про це треба сказати прямо.

«Я приходжу вже кілька разів, але не бачу, щоб щось змінювалося. Мені хотілося б чогось іншого, хоч я й не знаю, чого саме». Це нормально – не знати, чого ти хочеш, але відчувати дискомфорт. Це і є частина процесу: разом розібратися, що саме тобі потрібно. У психології це називається роботою над терапевтичним альянсом.

Багато хто мовчить, бо боїться образити спеціаліста або думає: «Мабуть, я просто безнадійний і не піддаюся лікуванню». Але насправді саме відверта розмова про те, що метод не працює, часто стає поворотним моментом у терапії і виводить її на новий рівень глибини.

Не всі психотерапевти і не всі підходи однакові

Психотерапія – це не один-єдиний універсальний метод. Існує безліч шкіл і напрямів:

• Є структуровані підходи, де багато завдань і домашніх вправ (наприклад, когнітивно-поведінкова терапія).
• Є більш вільні формати, де просто розмовляють і дозволяють емоціям вільно текти (наприклад, психоаналіз або клієнт-центрована терапія).
• Є ті, що фокусуються на дитинстві, і ті, що працюють з тілом чи з прийняттям себе «тут і зараз» (гештальт-терапія).

І навіть у межах одного напряму спеціалісти бувають дуже різні за темпераментом: хтось спокійний і переважно вислуховує, хтось активний, багато запитує, конфронтує і пропонує гіпотези. Якщо один підхід чи конкретна людина тобі не підходить – це не означає, що психотерапія взагалі «не твоє». Це просто означає, що треба спробувати іншого фахівця.

Це як з їжею: якщо тобі не сподобалася французька кухня – це не означає, що ти повинен голодувати і вся їжа погана. Можливо, тобі просто більше до смаку суші чи борщ. Шукай «свого» спеціаліста.

Тож якщо ти давно думаєш про те, щоб звернутися по допомогу, – просто спробуй. Не треба готуватися, не треба вчити терміни, не треба знати всі правила. Достатньо зробити перший крок і записатися. А далі спеціаліст допоможе розібратися, куди рухатися. І головне – будь чесним із собою і з ним. Тоді є великий шанс, що це дійсно змінить твоє життя на краще.

Література:

• Мушкевич М. І., Чагарна С. Є. Основи психотерапії. – Київ/Луцьк, 2017. (Базовий український навчальний посібник, що пояснює принципи роботи психотерапевта, орієнтацію клієнта та основні етапи процесу.)
• Ялом І. Подарунок психотерапії. – Харків: Книжковий клуб «Клуб Сімейного Дозвілля», 2016. (Відверта книга відомого у всьому світі психотерапевта з порадами як спеціалістам, так і клієнтам; багато про активну участь, відвертість і те, як будувати дієві відносини в терапії.)