Глава 1. Знайомство з внутрішньою дитиною
Глава 1. Знайомство з внутрішньою дитиною.
У кожного з нас є історія дитинства. Часто ми згадуємо лише окремі моменти: улюблену іграшку, запах млинців у мами на кухні, перший день у школі або відчуття образи, коли нас не зрозуміли.
Але все це — не просто спогади. Вони залишили у нашій психіці маленьку частинку, яка живе з нами й досі.
Цю частинку психологи називають «внутрішньою дитиною».
Хто вона така?
Внутрішня дитина — це той маленький хлопчик чи дівчинка всередині вас, якими ви колись були. Вона зберігає:
- ваші перші радощі та відкриття;
- біль і сльози, які не завжди мали кому показати;
- мрії, які ви колись малювали у зошиті чи уявляли перед сном;
- а також щирість, довіру й уміння радіти простим речам.
Ця дитина нікуди не зникає з часом. Навіть коли ви стаєте серйозним дорослим, ходите на роботу, плануєте бюджети чи виховуєте власних дітей — у вас всередині все одно живе той самий маленький «я».
Як вона проявляється у дорослому житті?
Коли вам хочеться тепла й обіймів, це голос вашої внутрішньої дитини.
Коли ви радієте дрібницям — як сонцю після дощу чи улюбленій пісні, — це теж вона.
А коли ви відчуваєте образу, невпевненість чи сильний страх бути покинутим — це та сама дитина нагадує: «Мені потрібна турбота».
Чому важливо з нею познайомитися?
Бо ми часто намагаємось бути «сильними» і «дорослими», ігноруючи свої глибинні потреби. Але без контакту з внутрішньою дитиною ми втрачаємо частину себе: щирість, радість, здатність довіряти й любити по-справжньому.
Запитайте себе прямо зараз:
- Що любила робити та дитина, якою я був/була?
- Які почуття вона носить досі?
- Чого б вона попросила у мене сьогодні?
Спробуйте почути її. Адже з цього і починається шлях до більшої гармонії із собою.
Висновок: внутрішня дитина — це не вигадка, а справжня частина вашої душі. І чим більше ви приділяєте їй уваги, тим більше наповнюєтесь радістю, теплом і життям.
У наступній главі ми поговоримо про те, чому внутрішня дитина іноді страждає і як це впливає на дорослу людину.