Доросла жінка, а все ще важко сказати "Ні".

Я багато років працюю з жінками і часто зустрічаю в них те, з чим добре знайома всередині себе.

В одних моментах ти «рулиш» усім.
Тягнеш дітей, кредити, дедлайни, ще й чоловіка, який роками «шукає себе». І всім при цьому скаржишся: «У мене ж зовсім немає часу на себе».

А потім КЛАЦ!
Треба сказати просте «Мені не окей», «Я хочу отак», «Ні, я так не буду». І всередині - стоп.
Ти ніби знову семирічна, що згортається в куточку. Голос тремтить. Мислі губляться. І єдине бажання - зникнути.

Парадокс? Так.
Там, де хаос і пожежа, жінка витягує. А там, де треба просто заявити за себе стає малою, нерішучою.

1. Часто це жінки, які рано подорослішали.

В дитинстві вони тягнули на собі дорослі завдання: мирити, піклуватися, «тримати спину». Навчилися читати чужі емоції, щоб не втратити любов. Але от навику побути дитиною - впертою, капризною, яка може сказати «я хочу» і не бути відкинутою не було.
Тому тепер парадокс: у тілі дорослої, яка витягує сім’ю і роботу, при слові «ні» вмикається пам’ять маленької дівчинки. Та сама, що шепче: «Мовчи, бо інакше від тебе відвернуться».

2. І ще є ця потреба - побути дитиною.

Хоч раз, щоб твої бажання вгадали без слів. У когось був такий досвід: образилась і хтось сам прийшов, пожалів, розрулив. У когось не було ніколи. І всередині лишилась туга: «Ну хоч раз би воно саме».
Але реальність інша. Дорослій жінці світ виставляє дорослі умови: хочеш - скажи. Інакше втрачаєш час і шанс вирости саме в цьому моменті.

3. Тут ще й нарцисична вразливість.

Ця фантазія: «Я проявлюся, а раптом виявлюся недостатньою». Тому завищені вимоги до себе, вічна самокритика, відкладання «на потім». Є ілюзія, що колись з’явиться інша я - спокійна, впевнена, якій буде пофіг. Але поки ця «колись» попереду, жінка ховається: відмовляє собі, ковтає потреби, щоб не ризикувати.

4. А ще є застиглі уявлення про себе.

Коли ти вже витягнула півжиття, а всередині досі та, яку не бачили. Досягнення знецінюєш, компліменти відштовхуєш. Бо застрягла там, де тебе критикували чи ігнорили.

5. І є уникання важких емоцій.

Коли було забагато розчарувань, втрат, психіка вчиться завмирати навіть при натяку. Так вона себе захищає. Але разом з цим приходить відчуття безсилля і малої себе.
Ось і виходить: ти можеш бути функціональною, сильною, успішною. І водночас носити всередині дівчинку, яка щоразу лякається, коли треба сказати «ні» чи «я хочу».

Це не слабкість. І не дефект.
Це та частина тебе, яка колись рятувала. І тепер вмикається там, де ставки найвищі.

Жінки вміють витягувати інших.

Але найважче - навчитися витягувати себе.