Чому прості радощі, за Епікуром, важливіші за вишукані насолоди?

Нещодавно, гортаючи сторінки праць давньогрецького філософа Епікура, я спіймав себе на думці, наскільки сильно ми спотворили його ідеї. Коли ми чуємо слово «епікуреєць», уява малює образ гедоніста, поціновувача вишуканих страв, дорогих вин та розкішного життя. Ми уявляємо людину, яка живе заради миттєвої насолоди. Проте, заглибившись у його філософію, я зрозумів, що справжній Епікур мав на увазі щось зовсім інше, і цей погляд, як на мене, може кардинально змінити наше власне ставлення до пошуку щастя.

Епікуреєць: гурман чи мудрець?

В основі філософії Епікура лежить гедонізм — ідея про те, що люди прагнуть до задоволення і намагаються уникнути болю. І саме тут починається головна плутанина. Сучасне розуміння задоволення часто зводиться до чуттєвих насолод: смачна їжа, гучні вечірки, яскраві враження. Ми живемо в культурі, яка каже: «Більше, краще, яскравіше!».

Але Епікур дивився на це інакше. Для нього найвище задоволення — це не додавання чогось приємного, а усунення того, що завдає страждань. Він говорив про два ключові стани, досягнення яких і є щастям: апонія (відсутність фізичного болю) та атараксія (відсутність душевного страху, тривоги та сум'яття).

Коли у нас нічого не болить, коли ми не переживаємо за майбутнє і не мучимося докорами сумління за минуле — ось тоді, за Епікуром, ми перебуваємо у стані блаженства. Це не екстаз від шампанського чи нового гаджета. Це глибокий, тихий спокій. Щастя досягається не позитивно, шляхом накопичення приємних вражень, а негативно — шляхом усунення всього, що нас обтяжує. Таке визначення робить його набагато доступнішим для кожного з нас, чи не так?

Мистецтво розрахунку: чи варта гра свічок?

Епікур не закликав відмовлятися від усіх радощів життя. Він пропонував використовувати те, що можна назвати «гедоністичним розрахунком». Це означає, що перш ніж кинутися у вир якогось задоволення, варто ввімкнути розум і зважити всі «за» і «проти».

Чи принесе ця дія більше радості, ніж подальших проблем? Те, що здається приємним у цю хвилину, може мати довготривалі негативні наслідки. Уявімо Івана, який вирішив провести всю ніч на гучній вечірці з друзями. Миттєве задоволення — сміх, танці, спілкування — очевидне. Але наступного дня на нього чекає втома, головний біль і неможливість зосередитися на важливій роботі, що викликає стрес і тривогу. Чистий баланс такого «задоволення», ймовірно, буде негативним.

Це стосується багатьох речей, які помилково вважають «епікурейськими»: переїдання, надмірне вживання алкоголю, випадкові зв'язки. Епікур визнавав, що вони приносять миттєву насолоду, але часто їхня ціна — фізичний біль, хвороби, душевні страждання — є занадто високою. Тому він радив віддавати перевагу простим і тривалим задоволенням: дружбі, спокійній розмові, пізнанню світу, спогляданню природи.

Шлях до спокою: розсудливість, справедливість і поміркованість

Головний висновок, до якого підводить Епікур, вражає своєю простотою: неможливо жити щасливо, не живучи розумно, справедливо і помірковано. І навпаки, неможливо жити розумно, справедливо і помірковано, не живучи щасливо.

Для нього ці поняття були нерозривно пов'язані. Найкращий спосіб позбутися страху і болю — це вести доброчесне життя. Коли ти чесний з іншими, тобі не потрібно боятися викриття. Коли ти поміркований у своїх бажаннях, ти не страждаєш від неможливості їх задовольнити. Коли ти керуєшся розумом, ти можеш уникнути багатьох помилок, які призводять до страждань.

Виходить, що щастя — це не гонитва за яскравими спалахами емоцій, а щоденна праця над собою. Це вміння знаходити радість у простому, цінувати дружбу, керувати своїми бажаннями та жити в гармонії з собою і світом. Це думки, над якими варто замислитись.

Література:

• Ярошовець В. І. (ред.). Історія філософії: Підручник. Київ: Вид.-полігр. центр "Київський університет", 2002. (У цьому підручнику є розділ, присвячений елліністичній філософії, де детально розглядаються етичні погляди Епікура, зокрема поняття атараксії та апонії, а також його розуміння задоволення як відсутності страждань).
• Епікур. Лист до Менекея // Філософія: Хрестоматія (від витоків до сьогодення): навч. посіб. / за ред. Л.В. Губерського. Київ: Знання, 2009. С. 138-142. (Це першоджерело, в якому Епікур стисло і доступно викладає основи своєї етичної системи. У листі прямо говориться про те, що задоволення — це відсутність тілесного болю і душевних тривог, і пояснюється важливість розсудливості).
• Diogenes Laertius. Lives of Eminent Philosophers. Book X. Translated by R.D. Hicks. Loeb Classical Library, 1925. (Десята книга цієї праці повністю присвячена Епікуру. Вона містить його біографію, опис філософії, а також три ключові листи, включно з «Листом до Менекея», та «Головні думки». Це фундаментальне джерело для розуміння його вчення).