Про відторгнення, невибір і відчуття незначущості

Інколи стається так, що нас не обирають. Не обирає саме той, у кого ми закохані. Той, з ким хочеться бути, з ким уявляється спільне майбутнє.

В цьому місці з’являється біль. Інколи він такий сильний, що самостійно з ним справитися дуже важко.

А ще в цьому місці може з’явитися почуття своєї незначущості, неважливості, нецінності в цьому світі, для світу, для всіх людей в цілому.

Виникають думки: я неважлива, і може мене взагалі і не існує ні для цієї людини, ні для інших, ні для кого…ніде.

І втрачається надія, що взагалі хтось інший колись може сподобатися. І що можу сподобатися я.

Це — біль відторгнення. Одна з найболючіших психологічних травм, яку може пережити людина. Дослідження показують, що відторгнення активізує ті ж ділянки мозку, що й фізичний біль. Тому ми можемо відчувати його так само гостро, як і рану на тілі.

Особливо вразливою при відторгненні є самооцінка. Можуть з’являтися думки: мабуть я не красивий, не розумний, не багатий, товстий, і взагалі ніякий. Людина починає сумніватися в своїй цінності та значущості для світу в цілому.

І тут дуже важливою є здатність до самопідтримки та наявність підтримки ззовні.

Самопідтримка - це коли попри те, що нас не обрали, ми можемо зупинити потік цих нав’язливих думок, і…пожаліти себе, поставитися до себе з турботою та ніжністю, звернутися до себе: “Так ця людина тебе не обрала, тобі так боляче, давай я вкрию тебе м’якою ковдрою, зроблю тобі чаю, понесу тебе в ліс, на море чи в гори, або на пробіжку, щоб тобі стало легче, щоб ти могла цей біль прожити, виплеснути.

В тебе будуть інші люди, а можливо і вже є - які тебе обирають та оберуть”.

Підтримка ззовні - це люди, для яких ти важливий та цінний вже зараз - друзі чи батьки.

З рештою решт - інші чоловіки чи жінки, які йдуть по вулиці і звертають на тебе увагу.

Я вірю, що в прожитті відторгнення є велика частина особистісного зростання. Ця ситуація дає можливість переглянути якісь свої очікування та переконання, переосмислити своє життя та себе в ньому, стати дорослішим.

Якщо вам надто важко пережити відторгнення — гарним помічником в цьому може стати психотерапевт. Це та людина, яка допоможе повернутись до себе, якщо ви не знаєте, як це зробити самостійно.

У психотерапії можна навчитися бути із собою — навіть тоді, коли тебе не обрали. Навчитися любити себе такого, як є. І приймати себе.

Ти - це єдина людина, яка буде з тобою завжди. Тоді, навіть якщо хтось скаже тобі «ні», ти не втратиш опору, бо вона буде всередині тебе. В тебе будеш - ти.