Як не нариватися на конфлікти з дитиною?

1️⃣Спочатку потрібно зрозуміти дитину.  Перш ніж реагувати на її поведінку, потрібно зрозуміти, що за цією поведінкою стоїть: образа, роздратування, гнів, втома ... Її потрібно вислухати і, зрозумівши її переживання або стан, сказати їй про нього - адже дитина часто просто не може висловити те,  що відчуває.  І тільки після цього вирішувати, чи варто наполягати далі чи розумніше відмовитися від наміру її «виховувати».

 Наприклад, малюк заявляє: "Не хочу лягати спати!"  Мама починає наполягати, дитина упирається, і мама, зрештою, йде скаржитися батькові: «Він мене не слухається!»  Це вже невеликий конфлікт.

2️⃣ А як його можна не допустити?  Адже ви розумієте, що для маленької дитини йти спати – розчарування.  Можна сказати: «У тебе дуже цікава гра, тобі не хочеться лягати в ліжечко.  Давай ми зараз з тобою підемо помиємося, потім я тобі почитаю казку, твій зайчик вже скучив, чекає на тебе в ліжечку…».  Це «співчутливе слухання».

 І після першої класичної фрази – озвучування небажання – ви у своїй промові продовжуєте враховувати переживання дитини, говорите про те, що її порадує.

3️⃣ Таким чином вона дізнається, що ви розумієте її почуття і поважаєте їх.  Ви не влаштували сварку чи скандал.  Можливо, певною мірою ви їй «заговорили зуби», і ви не програли, тому що, не вступивши в конфронтацію, змогли спокійно вкласти дитину.