Я психолог. І я теж ходжу до психотерапевта.

Є поширене уявлення, що психолог має бути людиною, яка вже «розібралася в собі», ніколи не сумнівається, завжди спокійна і знає відповіді на всі життєві запитання.

Але психотерапія — не про те, щоб стати людиною без труднощів.

Вона про те, щоб краще пізнати себе, навчитися помічати власні почуття, розуміти свої реакції, визнавати свої вразливі місця і брати відповідальність за власне життя.

Саме тому я вважаю власну терапію важливою частиною професійного шляху психолога.

У терапевтичних стосунках психолог також має залишатися клієнтом — людиною, яка може досліджувати себе, зустрічатися з непростими переживаннями, помічати власні межі та установки.

Для мене це не просто професійна вимога. Це можливість постійно залишатися в контакті із собою.

Я переконана: ми не можемо бути для іншої людини безпечним простором, якщо не вміємо зустрічатися із власним внутрішнім світом.

Мій професійний шлях сьогодні поєднує кілька важливих складових:

• Я працюю клінічним психологом у медичному закладі, де маю можливість зустрічатися з різними проявами психологічних труднощів та бачити, наскільки унікальним є шлях кожної людини.
• Я навчаюся на психотерапевта в техніці символдрами в Інституті символдрами та глибинної психології «Міртус».
• Постійно проходжу професійні навчання, курси та підвищення кваліфікації, тому що психологічна допомога — це сфера, в якій неможливо одного разу отримати диплом і сказати: «Я вже все знаю».
• І, звичайно, я проходжу власну психотерапію.

Мені важливо залишатися не «ідеальним психологом», а живою людиною, яка продовжує вчитися, розвиватися і досліджувати себе.

Я не вважаю, що психолог має прожити життя за клієнта або дати йому готову інструкцію, як бути щасливим.

Моя роль інша — бути поруч, допомогти побачити те, що іноді складно побачити самостійно, витримати складні переживання і поступово знайти власні відповіді.

Бо справжня терапія, на мою думку, починається там, де людині більше не потрібно прикидатися, що з нею все добре.

Там, де можна чесно сказати:

«Я не знаю, що зі мною відбувається. Але я хочу це зрозуміти».

І з цього вже може початися шлях до змін.