Тиха сусідка
Він не розумів, чому йому вже вдруге діагностували депресію. Адже все не так погано, як у інших. Прокидаючись, він відчував зневагу до себе. Сил вистачало лише на те, щоб встати і якось провести цей день. Не прожити, а сама провести. На сесії йому було складно пояснити, що саме з ним відбувається. Слова ніби не знаходилися.
В одному з образів вона проявилася. Сіра жінка, яка просто стоїть поруч і мовчить. Він шукав її ім'я та знайшов. Криза. Виявилося, вона жила разом із ним уже не один рік.
Спочатку молодий чоловік не став її проганяти. Він просто подивився на неї та помітив. І тоді щось почало змінюватися.
Його психіка більше не мусила витрачати стільки енергії на заперечення кризи. Адже в його родині криза була тим, про що не можна було говорити. Потрібно було триматися, працювати, витримувати, не скаржитися та показувати слабкості. Тому він роками намагався жити так, ніби її немає...... А вона була.
На іншій сесії він допоміг їй із переїздом. Спочатку — в уяві. Потім — у житті. Іноді для того, щоб щось змінилося зовні, спочатку потрібно дозволити цьому змінитися всередині.
Одного разу він сказав:
«Я не хочу шукати сенс свого життя. Мені цікавіше — бути знайденим ним».
На перший погляд — дивна фраза. Але життя згодом пояснило її.
Сенс справді знайшов його сам. У вигляді кохання. Коли криза пішла, він почав посміхатися. В нього закохалася красива жінка з дитиною. Тепер він був не лише чоловіком. Він став коханим чоловіком і батьком.
Криза може приймати різні форми. Вона може бути гучною або непомітною. Проявлятись як втома, байдужість, безсилля, втрата інтересу до життя. Іноді — як постійна зневага до себе. Людина існує, начебто справляється з усім, але в її очах давно немає життя.
Важливо не залишатися з нею наодинці. Бо іноді ця тиха сусідка може виявитися справжньою крадійкою життя.
Але якщо її помітити, назвати й перестати робити вигляд, що її немає, може виявитися, що за дверима вже давно чекає інше життя. Те, в якому є місце для любові та радості.
А головне можливості сказати: «Я знову живу».